Грама Руслан Володимирович (Грифон)

Старший сержант Руслан Грама, позивний Грифон, загинув 18 березня 2023 року в Бахмуті на Донеччині. Виконував бойове завдання та отримав поранення, несумісні з життям. Захиснику було 34 роки. Руслан народився в селі Христинівка на Черкащині. Освіту здобував в Уманському професійному ліцеї. За фахом – автослюсар, ремонтник. У мирному житті працював токарем на заводі в Умані. У 2008 році чоловік вступив до Збройних Сил України на строкову службу. Після – пішов працювати в міліцію та переїхав до Києва. Із 2016-го служив у полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ» Головного управління Національної поліції України. Брав участь в АТО\/ООС на Донеччині. За період служби захисник був нагороджений медалями «За оборону Авдіївки» та «Захиснику України» (посмертно), а також нагрудними знаками: «Ветеран війни» та «Учасник АТО». «Руслан був найкращим серед найкращих. Хорошим другом та мужньою і прямолінійною людиною, справжнім патріотом своєї країни, зразком незламності та міцного духу, надійним тилом для побратимів. Надзвичайно добрий, вірний, надійний. Таким він залишиться назавжди в наших серцях», – сказала подруга загиблого Світлана Курій. Поховали його у рідному селі. У Руслана залишилась мама.

Грама Руслан Володимирович (позивний Грифон) народився 5 жовтня 1988 р. у м. Христинівка Черкаської області. У 2008 р. вступив до Збройних сил України на строкову службу. Після військової служби пішов працювати в міліцію та переїхав до Києва. Із 2016 р. обіймав посаду поліцейського у полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ» Головного управління Національної поліції. Із 2016 р. брав активну участь в АТО та ООС на Донеччині, захищаючи нашу країну від ворога. Матір загиблого героя згадує, що Руслан із самого дитинства ніколи нічого не боявся, завжди був доброзичливим, ініціативним та міг підтримати у скрутну хвилинку: «Ще з малих літ Руслан підтримував навколишніх, був щирим хлопчиком, не цурався роботи та допомагав мені по господарству. Він був справжнім старшим братом, який завжди захищав меншого, я була дуже рада, що мої сини такі дружні. Коли Руслан підріс і мріяв служити та пішов у ЗСУ, я його підтримала. У 2009 р. він уже перейшов до тоді ще міліції, та розпочалася його служба у правоохоронних органах. Із 2016 р. син почав їздити у ротації на Донеччину захищати країну. Він вважав своїм обов'язком боронити державу. Коли приїжджав додому, то розповідав про реалії тяжкої війни: як їх обстрілювали терористи, як він витягував поранених побратимів із поля бою. На передовій у нього з’явилося багато справжніх друзів». За словами заступника командира штурмового взводу роти швидкого реагування полку патрульної поліції особливого призначення «Київ», побратима правоохоронця з позивним Бобер, Руслан був дуже щирою та сміливою людиною: «Із Русланом ми познайомилися близько року тому на ротації, під час оборони Донецької області. Він швидко влився в колектив завдяки своїй щирості та простоті. Жодного разу не проявив слабкості, а лише сміливість та готовність до будь-яких бойових завдань. Він був тією людиною, на яку можна було покластися, мав гарне почуття гумору та був професійним бійцем. Руслан мріяв одружитися, створити свою сім’ю та мати дітей. На жаль, ця його мрія так і не здійснилася… Ми втратили побратима, друга, справжнього козака та воїна…». На початку весни 2023 р. Руслан укотре вирушив на ротацію до м. Бахмут Донецької області. Поліцейські їхали до місця призначення «дорогою смерті» — так називають останню дорогу, яка веде до міста. Дорогою автомобіль потрапив під ворожий обстріл, одне колесо було пробито, і хлопцям довелося їхати буквально на трьох колесах, але вони успішно дібралися. «Дорога була складною, ми декілька разів потрапляли під обстріли. Наступного дня після приїзду вийшли на бойову позицію, противник перебував на відстані 30 метрів від нас. Одразу розпочався бій, та кожен із нас прийняв його гідно. Всі знали, що робити, працювали злагоджено, як команда, та давали відсіч ворогам. В один момент куля снайпера влучила в Руслана, і це поранення виявилося несумісним із життям… Ми витягнули його тіло з-під обстрілів», — згадує той важкий день побратим Грифона, тактичний медик із позивним Їжак. Руслан Грама загинув 18 березня 2023 р. у боях за м. Бахмут на Донеччині. Матір Руслана розповідає, що після загибелі сина їй щодня дзвонили його побратими та дякували за виховання сина, за те, що він врятував не одне життя, був надійним товаришем, другом та справжнім воїном. «Він загинув зі зброєю у руках, як справжній воїн та герой. Це важка та непоправна втрата. Нам дуже не вистачає нашого Грифона», — з сумом кажуть побратими Руслана. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі поліцейського Граму Руслана Володимировича нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).