Береговий Сергій Георгійович

Біографія, складена Береговою (Кикоть) Наталією Георгіївною, сестрою Сергія: «Сергій народився 25 вересня 1976 р. у м. Київ та все життя прожив у столиці. Був хлопчаком таким, як усі, ходив у садочок, відвідував зоопарк, кінотеатри та цирк. Упродовж 1983–1991 рр. навчався в загальноосвітній школі № 144 (нині ліцей № 144 імені Григорія Ващенка). У шкільні роки відвідував секцію кікбоксингу, разом із ним займались і легендарні брати Клички. Після школи вступив та закінчив ПТУ (зараз Київський професійний ліцей будівництва і фітодизайну), здобув спеціальність столяра 4-го розряду. Був дуже наполегливим та працьовитим. Зовсім юним у 1993–1994 рр. він будував у Києві разом із німецькими та турецькими робітниками містечко для колишніх військовослужбовців, які служили в Німеччині, котре потім у народі назвали «Турецьким». ТРЦ «Ocean Plaza», окраса Києва, також побудований золотими руками Сергія, та ще багато об'єктів у Києві, а також у країнах колишнього СНД. Узимку 2013 р. — на початку 2014 р. Сергій брав активну участь в Революції гідності на Майдані Незалежності. Брат був мужньою та небайдужою людиною і тому, коли почалась агресія зі сторони російської федерації, не залишився осторонь від долі країни, а пішов добровольцем до лав Збройних сил. На мої вмовляння не йти Сергій сказав: «А хто, як не ми, їх зупинить?»… 6 вересня 2014 р. почалася його військова служба. Він дуже пишався цим. Адже з дитинства бачив себе військовим, проте обставини долі складались інакше. 3 22 вересня 2014 р. Сергій обійняв посаду солдата — заступника командира бойової машини — навідника-оператора 3-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону ВОС-121100А. Із 25 січня 2015 р. по 14 липня 2015 р. він безпосередньо брав участь в АТО. Із 25 січня 2015 р. взвод Сергія був розташований у районі Дебальцевого як резервна група для прикриття. 6 лютого почалися жорстокі бої. БМП Сергія під шквальним вогнем вивозила поранених із місця бою біля с. Рідкодуб. Із 7 лютого точилися бої за с. Логвинове. Потім взвод Сергія зайшов у м. Вуглегірськ. На початку березня 2015 р. взвод зайняв позиції в смт Луганське. Відбувалися постійні мінометні обстріли та обстріли зі стрілецької зброї противника. Хлопці окопалися, побудували бліндажі, фортифікаційні споруди. Військові мужньо стояли на позиціях, щоб їх утримати. 22 червня 2015 р. Сергію було присвоєно звання старшого солдата. Він дуже цінив це звання, бо знав, якою ціною воно далося. Брат був вправним солдатом. Його винаходи допомагали не тільки вберегтися від вогню, а й були дуже доречні в бою та захисті. Бойові побратими Сергія завжди могли покластися на нього. У розвідку він ходив без страху, був надійним, сильним, відважним, завжди міг підставити своє плече товаришу і винести з поля бою пораненого. Незадовго до його смерті в БМП, яка знаходилася біля бліндажа, влучив снаряд, машина почала палати, полум'я перекинулося на бліндаж, де були його бойові товариші. Почалася пожежа. Холоднокровно, без паніки Сергій почав гасити полум'я і простежив, щоб усі хлопці з бліндажа вийшли цілі та неушкоджені. Про його мужність, безстрашність, доброту, силу, чудові людські якості розповідали нам його бойові побратими. 14 липня 2015 р. Сергій загинув у смт Луганське внаслідок мінометного обстрілу опорного пункту № 3014 в зоні АТО. Разом із ним загинув його побратим Анатолій Кулініч. Величезна втрата для сім'ї, друзів та бойових побратимів. Мама до кінця навіть не здогадувалась, що її син на війні, Сергій дуже любив та беріг її, знав, що в мами хворе серце, тому нічого не розповідав. Звістка про його смерть була для неї настільки страшною та неочікуваною, що вона тривалий час лежала в лікарнях, не могла оговтатися від пережитого шоку. У Києві на будинку, в якому жив Сергій, по вулиці Народного ополчення встановлено меморіальну дошку, яку власноруч виготовив і встановив друг, з яким вони разом працювали, —Петро Вітушко. Похований Сергій на Совському кладовищі у м. Київ. Пам'ятник встановлювала мама, сестра з чоловіком, його друзі та бойові побратими. 23 серпня 2015 р. у м. Новоград-Волинський на місці дислокації 30-ї ОМБр був відкритий пам'ятник воїнам, загиблим в АТО. Серед імен, викарбуваних на граніті, й ім'я старшого солдата Берегового Сергія Георгійовича. Указом Президента України № 568/2015 від 5 жовтня 2015 р. «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Сергій нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Орден отримала мама в Солом'янському РВК. 20 лютого 2016 р. мамі Сергія виданий нагрудний знак «Герой Киянин» та почесна подяка за сина від громади м. Київ та ГО «Київська спілка ветеранів АТО».