Шепетько Сергій Петрович

«Ветерани.UA»: «Сергій Шепетько походить з великої працьовитої сільської родини. Його дитинство пройшло у рідному селі серед мальовничої поліської природи, мабуть, тому любов до рідної землі та її багатств Сергій зберіг у своєму серці назавжди. Навчався у Сущанській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, потім вступив до Олевського професійно-технічного училища № 10. Педагоги школи та училища згадують Сергія лише добрим словом: допитливий, відкритий до нових знань, ніколи не конфліктував, мав багато друзів. В училищі на практичних заняттях йому не було рівних, майстер групи неодноразово зауважував, що хлопець знайшов себе, вибрав спеціальність за покликанням, адже робота з деревом йому давалася легко. Це було зрозуміло, бо в селі всі пам'ятали Сергійкового діда Миколу, який був майстром на всі руки: міг змайструвати не лише вікно чи двері, а й звести цілий будинок. Після закінчення училища у 2005 р. Сергій був призваний на строкову військову службу до лав Збройних сил України. Коли відслужив, деякий час жив у Києві, працюючи на будівництві та охоронцем в інкасаційній службі. У 2007 р. одружився, у шлюбі народилися діти — син Данило та донька Христина. Після одруження разом із сім'єю повернувся до рідного села, де влаштувався на роботу майстром лісу Юрівського лісництва державного підприємства «Олевське лісове господарство» Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства. Ліс та природа були його натхненням, життям; полюванню та риболовлі Сергій присвячував увесь вільний час. Він мріяв про гарну мисливську зброю, тривалий час відкладав гроші і зрештою придбав рушницю для полювання, але не встиг її навіть випробувати… У березні 2014 р. Сергій Шепетько був призваний на військову службу за мобілізацією, був призначений стрільцем комендантського взводу 30-ї окремої механізованої бригади. Фактично з перших днів, перебуваючи у складі підрозділу в зоні бойових дій, він відчув на собі всі труднощі війни. Обставини загибелі солдата Сергія Петровича Шепетька ще раз підтверджують героїзм, патріотизм та порядність українського воїна. Він загинув 9 серпня 2014 р. біля с. Маринівка Шахтарського району Донецької області, залишившись біля тяжкопораненого побратима, і був застрелений впритул російським найманцем, тому що не захотів підкоритися наказу ворога».