Цюпа Сергій Петрович

Солдат Сергій Цюпа загинув 3 квітня 2024 р. у с. Кринки Херсонської області. Попри шалений спротив окупантів, українські військові прорвалися на лівий берег Дніпра та створили там плацдарм, щоб закріпитися. Група Сергія мала можливість просунутися вперед по ворожій місцевості. Проте захисник підірвався на російській міні й дістав травми, несумісні з життям. Воїну було 46 років. Сергій народився у с-щі Турбів на Вінниччині. З дитинства цікавився природою, а пізніше відкрив для себе риболовлю, яка стала захопленням усього життя. Після закінчення місцевої школи Сергія призвали на військову службу до Мостиського прикордонного загону, яку проходив у Львівській області. Після демобілізації у 1997 р. чоловік почав працювати на підприємстві, що займалося виготовленням меблів, потім — в охороні. Остаточно знайшов своє покликання у роботі на заводі в рідному Турбові. Після початку повномасштабного вторгнення Сергій став до лав підрозділу охорони однієї з авіаційних бригад Повітряних сил ЗСУ. Був стрільцем — помічником гранатометника. Головним завданням військових було здійснювати охорону та оборону важливого військового об'єкта. А у вересні 2023 р. Сергій разом зі своїм підрозділом вирушив до зведеної стрілецької бригади Повітряних сил. «Ми, як і всі, сподівалися, що день-другий — і це все має закінчитися, але наші надії зовсім скоро змарніли. Сергій довго не роздумував, він точно був не з тих, хто міг би сидіти вдома та спокійно дивитися на ті жахіття, що ніс із собою «руський мир», — пригадує дружина Тетяна. У телефонних розмовах із родиною Сергій розповідав, що йому дуже пощастило бути поруч із правильними людьми, що знайшов багато однодумців та друзів у військовому колективі. «Ми зустрілися всього 12 років тому. Я вже мала 6-річну донечку Аліну та двох дорослих дітей, а в нього був син Ярослав. Чоловік зумів залишитися люблячим батьком як для свого сина, так і подарувати частинку любові моїм дітям. Для мене він був найдобрішою у світі людиною, і діти його щиро полюбили», — додає дружина. Побратими відгукуються про нього як про людину, котра завжди першою йшла туди, де був найбільший ризик. «Без страху та вагань солдат Сергій Цюпа зразково виконував кожне бойове завдання. Хоч бої й були оборонні, але противник мав велику перевагу в кількості та озброєнні. Сергій проявляв себе як безстрашний воїн, щоразу ризикуючи і виконуючи поставлені завдання», — розповів командир підрозділу. Поховали захисника у рідному селищі. Вдома на Сергія чекали дружина, син, інші рідні, друзі та близькі. Посмертно Сергій Цюпа нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.