Шихов Валерій Васильович
14 серпня 1974 – 22 вересня 2022Івано-Франківська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Молодший сержант Валерій Шихов загинув 22 вересня 2022 р. у бою з окупантами біля с. Берестове на Донеччині. У серпні воїну виповнилося 48 років. Валерій народився і жив у м. Снятин Івано-Франківської області. У школі захоплювався спортом, мав звання кандидата в майстри спорту зі спортивного орієнтування. Після закінчення Снятинської школи-інтернату здобув спеціальність автослюсаря у Чернівецькому ПТУ № 6. У 1993 р. був призваний до лав української армії. Після закінчення служби зі старшим братом відкрив майстерню з ремонту холодильників і пральних машин. Валерій зарекомендував себе відповідальним і сумлінним майстром. Дуже любив природу та тварин. Постійно мав із собою корм для безпритульних котів і собак. Добре грав у шахи. 24 лютого 2022 р. чоловік, не чекаючи повістки, вирушив до військкомату. Через 4 дні приєднався до лав захисників. Став стрільцем у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». «Завжди щирий, добрий, небагатослівний. Він дуже рідко сердився, всі проблеми вирішував з усмішкою… У 1996 р. створив сім'ю, виховував двох синів. Побудував будинок, посадив сад, побавив маленького онучка… Ранок починав із чашечки кави і партії в шахи зі мною. Називав це «мат до кави» для зарядки розуму. Коли почув страшну звістку 24 лютого 2022 р., то не чекав повістки. Сам пішов до військкомату. Захищав Київщину, Житомирщину. У травні їхня частина була передислокована на Схід. Валерій у важких боях боронив Лисичанськ, Сєвєродонецьк. Розказував, що не було такої зброї, яка б по них не гатила… Але ніколи не скаржився… Завжди кожна розмова закінчувалася словами: «Все буде добре!». Неодноразово рятував побратимів на полі бою, надавав їм медичну допомогу. Також допомагав евакуювати поранених, виносив загиблих друзів. Наприкінці літа 2022 р. приїжджав у відпустку. Тішився, що вони змогли не пустити війну в рідний край. 22 серпня повернувся на передову — під Бахмут, де і загинув», — розповіла дружина воїна Людмила. Поховали захисника у рідному місті. У Валерія залишилися мама, дружина, сини, невістка й онук. Посмертно героя нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Платформа пам'яті 'Меморіал'