Бабич Віталій Миколайович (Буча)

Бабич Віталій Миколайович народився 24 жовтня 1986 р. у м. Буча Київської області в родині кравців. У 2003 р. після закінчення загальноосвітньої школи він пішов служити до Збройних сил України та вибрав майбутню професію. У 2008 р. Віталій Бабич розпочав працювати в органах внутрішніх справ оперуповноваженим ГУ МВС України в Київській області. У 2015 р. перейшов у новостворену Національну поліцію України. Обіймав посаду старшого оперуповноваженого кримінальної поліції, а згодом — заступника начальника відділу. У 2021 р. Віталій пройшов відбір до батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець», який виконував бойові завдання на території Донецької та Луганської областей. Коли почалося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну, Віталій Бабич разом з іншими поліцейськими ніс службу на території Київщини. Його колега Олександр згадує, що Віталій разом із колегами виявляв колаборантів, які допомагали російським військовослужбовцям, діяв дуже професійно. Батьки Віталія перебували в окупованій на той час Бучі. Він дуже сильно переживав за них, але ніколи не показував цього. 15 травня 2022 р. він разом із побратимами вирушив воювати на Донеччину, давати відсіч російським загарбникам. Колеги згадують, що Віталій вважав своїм обов'язком вигнати ворога з рідної землі, захистити людей від російської навали. Його загибель стала важкою втратою для всього підрозділу, де його любили та поважали. Віталій Бабич загинув 19 липня 2022 р. під час ворожого авіаційного обстрілу м. Слов’янськ на Донеччині. «Хлопці повернулися з бойового завдання, настрій у всіх був піднесений, бо вже мали їхати додому. У будинок, де вони відпочивали, прилетіла російська ракета», — з сумом розповідає Валентин, колега загиблого. «Віталій був розумним, мудрим, інтелігентним, мотивований роботою, завжди зважено приймав рішення. Одним із його життєвих принципів була допомога людям. Віталій був справжнім патріотом своєї країни», — згадує командир батальйону Хафіз Рафієв. Віталій планував одружитися, будував будинок, у нього було багато планів. Бажанням чоловіка після повернення додому було поїхати з родиною на Закарпаття, але його мрія, на жаль, не здійснилася. «Син був із добрим серцем та золотими руками, завжди допомагав у всьому. У мене була мрія — передати йому свою справу», — розповідає батько Микола Миколайович. «Віталій любив риболовлю, казав, що це справжнє задоволення, душевний відпочинок та приємне спілкування з природою. Він був чудовим сином, який завжди дбав про родину, був надійним помічником у будь-якій справі. Дякую Богу, що подарував такого сина», — згадує мати Віталія Галина Володимирівна. «Віталій був найкращою людиною, він був для мене не тільки братом, але й вірним другом, опорою, порадником. Ми разом росли, досягали успіхів, разом раділи, разом нас спіткали невдачі, ми все робили разом. Брат — це найрідніша для мене людина», — говорить брат Юрій. «Таких, як він, доля дає один раз на все життя. Вірний, надійний, справжній, мужній та турботливий, для Віталія родина була на першому місці. Коли мав вихідні, завжди влаштовував романтичні вечори на Київському морі, він дуже смачно готував. Завжди підтримував у тяжкі часи, мав золоті руки та будував власний дім, в якому зробив дві дитячі кімнати, оскільки мріяв, щоб оселя була наповнена дитячим сміхом», — з сумом розповідає наречена Юлія. Поховали майора поліції Віталія Бабича 22 липня 2022 р. на кладовищі у м. Буча Київської області. Його ім’я викарбувано на обеліску загиблих поліцейських Київщини.