Киркач-Антоненко Віталій Володимирович (Красівий)
15 лютого 1987 – 9 листопада 2022Донецька обл. – Луганська обл.
Медаль «За військову службу Україні» (посмертно)
Біографія
Киркач-Антоненко Віталій Володимирович народився 15 лютого 1987 р. у м. Слов’янськ Донецької області. Проживав у с. Майдан на Донеччині. Був членом ВО «Свобода». До повномасштабного російського вторгнення Віталій із дружиною займалися творчою діяльністю — виробляли у власній студії ексклюзивні прикраси ручної роботи з порцеляни і глини, які продавали здебільшого на міжнародному ринку. У 2014–2015 рр. Віталій волонтерив, продаючи товари через інтернет-магазин і купуючи необхідне для 95-ї бригади й інших підрозділів. Під час копання окопів поблизу м. Слов’янськ Віталій із побратимами знайшов тисячолітні жорна і вирішив передати їх до місцевого краєзнавчого музею. Інші бійці знайшли серп, сокиру, тесло, ручку від скриньки та ніж, котрі датуються приблизно тією ж добою, що і жорна. Вони погодилися з ідеєю передати знахідки до музею, що й було зроблено. Загинув Віталій 9 листопада 2022 р., захищаючи Батьківщину на Сватівському напрямку. У нього залишилась вагітна дружина Наталя. 19 травня 2023 р. вдова Віталія народила від нього доньку, яку назвали Віталіною.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Військовослужбовець Віталій Киркач-Антоненко загинув 9 листопада 2022 року у боях з ворогом за Луганщину. Захиснику назавжди 35 років. Віталій родом з Донецької області. Навчався у Майданській та Прелеснянькій школах. Закінчив біологічний факультет Донецького національного університету імені Василя Стуса. Жив у Слов'янську, де був відомим активістом ВО «Свобода». З 2014 року волонтерив. До повномасштабної війни Віталій з дружиною займалися творчою діяльністю – виробляли у власній студії ексклюзивні прикраси ручної роботи з порцеляни і глини, продавали здебільшого на міжнародний ринок. За тиждень до вторгнення Віталій хотів потрапити у військо, однак мав «білий квиток» через хворобу спини. Його відправили збирати документи. Але 24 лютого чоловіку зателефонували із запрошенням вступити до лав ЗСУ. Так з перших днів війни Віталій став у стрій. Брав участь у звільненні міста Лиман на Донеччині від окупантів. «Українцям, своєю чергою, потрібно готуватись до участі у цій війні. Мені важко порадити, як можна до цього підготуватись психологічно. Мабуть, лише на полі бою, потрапивши в складну ситуацію, можна з'ясувати, готовий ти чи ні. Але навіть суто з практичної точки зору потрібно готуватись до відправки на фронт», – розповів Віталій в інтерв'ю 2 листопада. Наприкінці жовтня чоловік отримав коротку відпустку і на кілька днів поїхав до дружини у Київ. У своєму передостанньому дописі він опублікував їхнє фото і написав, що щасливий. «Сонячний і позитивний, неймовірно радісно бути корисною таким світлим людям. Той випадок, коли навіть через текстові чи голосові повідомлення незнайомої людини на тисячі км фігачить тепло та енергія. І людина стає наче рідною, бо надзвичайно щира, добра і вітальна. Це видно навіть через фото, посеред жахів війни він був втіленням життя, радості, вдячності та шляхетності» – написала подруга Дарина Бережньова. Поховали захисника на Алеї Героїв Північного кладовища у Слов'янську на Донеччині. У Віталія залишилася вагітна дружина.Платформа пам'яті 'Меморіал'