Андрешків Володимир Степанович (Жара)

Де знайти такі слова, щоб вам розказати. Яка це була людина — Син, товариш, тато. Він був чесний, справедливий, Прихильний до Бога. Ну, а тим, кому потрібно, Йшов на допомогу. Коли чорні хмари Стали сонце закривати, Він пішов тієї миті Батьківщину захищати. Не спинили сльози рідних, Плач рідненької матусі. Залишив синів-соколів. «Ждіть. Я скоро повернуся». Бортниківський доброволець, України вірний син. З ним були «майданівці», Володя бився не один. Наздогнала вража куля Та «Жара» не впав. В тім бою грудьми своїми Побратима прикривав. Страшна звістка облетіла, Розбудила рідний край. У серця штовхнуло горе: Мамо, зустрічай… «Пливе кача по Тисині» над селом лунає. Дзвони б'ють, земля голосить, Свічка догорає. Односельці посхиляли Голови в журбі: Вічна слава, тобі сину Ти загинув в боротьбі. Йому б жити і радіти, Синочків ростить. А він тихо в домовині, Мов живий, лежить… Провели тебе назавжди У останню путь. На твоїй, «Жара», могилі Незабудки проростуть. Якщо є в нас патріоти, Як Володя дорогий, Не загине Україна. Згинуть наші вороги. Синьо-жовтий прапор наш Кличе до свободи. У ярмі не хочуть жити Скривджені народи. Піднімайтесь, українці, До плеча плече. Захищайте землю рідну, Доки ворог не втече.

Воїну світла і добра