Кізілов Володимир Валерійович (Паганель)
4 листопада 1965 – 23 липня 2024
Солдат
Біографія
Володимир Кізілов народився 4 листопада 1965 року в місті Рубіжне Луганської області. У 1982 році закінчив середню загальноосвітню школу №67 міста Дніпра, після чого працював на Дніпропетровському машинобудівному заводі. У 1984–1986 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил Радянського Союзу.
Після демобілізації продовжив трудовий шлях на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі, працював у мартенівському цеху. В 1987 році одружився; згодом у подружжя народилася донька.
Військова служба
Солдат, Телефоніст – лінійний наглядач92 окрема механізована бригада імені кошового отамана Івана СіркаЗ початком повномасштабної війни в березні 2022 року добровільно став на захист держави, приєднавшись до Збройних сил України. Служив телефоністом – лінійним наглядачем відділення зв’язку взводу зв’язку 1‑го штурмового батальйону 92‑ї окремої штурмової бригади імені отамана Івана Сірка ЗСУ.
- Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Нагрудний знак "Ветеран війни – учасник бойових дій"
Загинув 23 липня 2024 року близько 10:40 у селі Малі Проходи Дергачівської громади Харківського району Харківської області під час виконання бойових завдань із захисту України.
Залишилися дружина, донька та онука.
- м. Дніпро, Краснопільське кладовище
Місце поховання
Фото і відео
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Вічна тобі пам’ять, мій любий!
А ти пішов з життя занадто рано,
залишив після себе гарний слід…
Тебе — убили орки з оркостану,
які повилізали із боліт.
Жили з тобою непогано,
ти був фундаментом для нашої сім’ї,
допоки не прийшла навала
з сусідньої, ворожої землі.
Пішов ти захищать країну,
залишивши мене на самоті,
і здалеку писав у телеграмі
такі бажані для мене листи…
Осиротіла я без тебе, любий,
так хочеться в обійми у твої
закутатись, немов у ковдру,
і поцілунки відчувать твої…
Ми так любили наші посиденьки
разом з дітьми на кухні, ввечорі,
а повернувшись запізно додому,
ще теревенили з тобою до зорі.
Навіщо мені зорі ті без тебе?
І зустрічати з ким тепер закат?
Коханий мій, сумую я без тебе,
всіх слів журби мені не передать!
Ти завжди був коханим чоловіком,
татом, дідом, дідулею онучечка звала…
Я дякую Всевишньому за тебе,
за долю, що з тобою мене звела!
Я дякую тобі за синє небо —
з тобою прожила щасливе я життя!
Кохання ти моє єдине —
ти в серці будеш все моє життя!
Герой мій! Янгол мій небесний!
Які слова мені ще підібрать,
щоб ти почув мене й воскреснув
і поруч був зі мною до кінця?
Вшанування пам'яті
Наснись мені, тату…
Я дуже сумую…
Я знаю — ти бачиш мене із небес…
Так серце болить, що тебе не зустріну,
ніколи в житті не обійму тебе…Наснись мені, тату,
скажи, як там справи,
чи добре тобі, чи вже не болить…
Я буду щасливою — ти так бажав цього,
але поки серце без тебе болить…Наснись мені, тату…
Так важко без тебе…
У рідні обійми твої б загорнутись…
Наснись мені, тату,
щоб знов у дитинство
змогла хоч на мить я з тобою повернутись.Герой мій, мій янгол,
ти кращий із кращих,
віддав свою душу за наш мирний сон.
Наснись мені, тату, я буду чекати…
Пишаюсь тобою, мій рідний герой.Вічна пам’ять моєму коханому татусеві.
Публікації
Ще не додано