Кулик Євгеній Олегович (Лис)

Публікації

• 23-річний воїн Євгеній Кулик (позивний Лис) загинув 12 січня 2023 р. під час відбиття ворожого штурму поблизу с. Кліщіївка на Донеччині. Він дістав смертельні поранення внаслідок влучання ворожої міни в окоп, звідки вів стрільбу з крупнокаліберного кулемета по ворогу. Побратими згадують, що Євгеній підбадьорював усіх перед останнім виїздом і під час того штурму. Боєць родом із м. Зіньків Полтавської області. Закінчив 9 класів міської школи. Потім здобув фах електрика у Зіньківському СПТУ. Далі почалася його військова кар'єра. Цікавився історією та поважав свою приналежність до українського народу. У 2019–2022 рр. Євгеній служив у лавах Французького іноземного легіону. Був відзначений трьома орденами, мав звання капрала. Успішно брав участь у місіях на Карибських островах у 2020 р. та в Малі у 2022 р. За це також отримав нагороди. Під час повномасштабного вторгнення чоловік повернувся на Батьківщину та став на її захист. Служив у 3-й окремій штурмовій бригаді ЗСУ. Був командиром відділення протитанкових ракетних комплексів. «Він народився у день затемнення, яке буває раз на 300 років. Ще тоді я подумала, що це буде непроста людина, відома. Женя ріс дуже компанійським, мав багато друзів. Змалечку любив зброю і вже тоді в нього були різноманітні «воздушки». Вдома було простріляне все: двері, ванна, всі відра. Свій шлях військового він почав із 18 років. Служив у 95-й ДШВ, потім поїхав у Польщу, а звідти, як сказав нам, батькам, — на «вихідні у Париж». Потім, долаючи надзвичайно тяжкий відбір, вступив на службу до лав Французького іноземного легіону. Навіть там, в іншій країні, з надважкими завданнями йому допомагали впоратись українські пісні, які він наспівував із товаришем. Коли почалось повномасштабне вторгнення, Женя вирішив приїхати в Україну. На наше прохання не йти на війну відповідав запитанням: «А як мені потім, приїхавши з Франції, дивитися в очі матерям, сини яких загинули на війні?». «Чим гірше — тим краще», «Ніхто, крім нас», «Я люблю свою роботу» — ці слова він промовляв із впевненістю в очах і вірою. Він не боявся нічого, окрім того, що закінчаться патрони. Ми його питали: «Женю, ти після війни повернешся у Францію?». Він відповідав: «Ні, я хочу, щоб наша країна відбудувалася. Я потрібен тут», — розповіла мама полеглого бійця Юлія. «Лис — унікальний військовий, який почав свій шлях у десантно-штурмових військах ЗСУ. Потім продовжив свій шлях у Французькому легіоні, і коли почалася війна, вирішив повернутися та битися за Україну у складі підрозділу «Центурія». Відмінний снайпер і командир, хороший протитанкіст і піхотинець. Та, як виявилося, найкращий кулеметник, який шматував ворога до останнього подиху», — додали побратими з підрозділу «Центурія». Поховали воїна на Алеї Героїв центрального кладовища у рідному місті. В Євгенія залишилися батьки, бабусі, дідусі, сестри, інші рідні, друзі та побратими. Посмертно солдат Євгеній Кулик нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

  Платформа пам'яті 'Меморіал'