Зеленський Євгеній Олександрович

Євгеній народився у німецькому місті Потсдам в офіцерській родині. З самого дитинства хлопець мріяв стати військовим, тому після закінчення однієї зі столичних шкіл у Голосіївському районі у 2008 р. вступив до Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Закінчивши академію за спеціальністю «Управління діями підрозділів військової розвідки та спеціального призначення», у 2012 р. лейтенант Євгеній Зеленський обійняв посаду командира групи дислокованого на Хмельниччині 8-го окремого полку спеціального призначення оперативного командування «Північ» сухопутних військ ЗСУ. Коли безпека і цілісність нашої держави опинилися під загрозою, Євгеній як справжній воїн не відмовився від відрядження до району проведення антитерористичної операції і з весни 2014 р. брав активну участь у боях на Сході України. Зі своїми підлеглими він завжди перебував у найгарячіших точках. Командування довіряло йому виконання найвідповідальніших завдань, а його бійці завжди були впевнені у своєму командирові — найкращому розвіднику своєї частини. Ще б пак, його батько, полковник спецназу Олександр Олександрович Зеленський, усе свідоме життя віддав військовій розвідці і разом із дружиною Оленою Валеріївною виростив справжнього Захисника своєї країни. Однополчани розповідали, що Євгеній був звичайного росту, але потужний, як танк, справжній боєць, богатир, якого куля чи осколок не могли взяти. 17 червня 2014 р. у м. Щастя Луганської області групі Євгенія Зеленського у складі 5 бійців було поставлено завдання — визволити з полону іншу групу, бійців батальйону «Айдар». Це завдання розвідники виконали. Потрапивши в засідку, під сильним вогнем терористів старший лейтенант Зеленський до останнього прикривав бійців, надавши їм можливість перегрупуватися. Під час відходу в бронетранспортер БТР-80, на броні якого Євгеній прикривав своїх хлопців вогнем із автомата, влучила граната з реактивного протитанкового гранатомета. Його бойові товариші вважають, що їхній командир не дав підбити бронетранспортер, прийнявши на себе постріл з РПГ. 23-річний Євгеній помер від поранень, не приходячи до тями, 24 червня 2014 р. у реанімаційному відділенні Центрального військового клінічного госпіталю. Похований у Києві на Совському кладовищі.