Юрій Борисович. Олефіренко

05.1983–06.1983 рр. За штатом 9-ї окремої бригади спеціального призначення Київського військового округу м. Кіровоград 06.1983–12.1983 рр. Розвідник-снайпер 9-ї окремої бригади спеціального призначення Київського військового округу м. Кіровоград 12.1983–08.1984 рр. Старший розвідник 9-ї окремої бригади спеціального призначення Київського військового округу м. Кіровоград 08.1984–09.1984 рр. Розвідник-снайпер 668-го окремого загону спеціального призначення 9-ї окремої бригади спеціального призначення Київського військового округу м. Кіровоград 09.1984–05.1985 рр. Розвідник-снайпер 668-го окремого загону спеціального призначення Туркестанського військового округу м. Баграм, ДРА 05.1985–08.1988 рр. Начальник речової майстерні окремої роти спеціального призначення м. Кабул, ДРА 08.1988–06.1992 рр. Курсант Рязанського вищого повітрянодесантного командного училища м. Рязань 06.1992–11.1992 рр. У розпорядженні Міністра оборони України м. Кіровоград 11.1992–09.1993 рр. Командир групи спеціального призначення 668-го окремого загону спеціального призначення 9-ї окремої бригади спеціального призначення Київського військового округу м. Кіровоград 09.1993–11.1994 рр. Командир учбової групи спеціального призначення — викладач учбової роти (розвідників) 50-го центру спеціальної підготовки м. Кіровоград 11.1994–11.1996 рр. Командир учбової роти (розвідників) — старший викладач 50-го центру спеціальної підготовки м. Кіровоград 11.1996–05.2001 рр. Старший викладач циклу спеціальної підготовки 50-го центру спеціальної підготовки м. Кіровоград 05.2001–02.2002 рр. Начальник штабу — заступник командира учбового загону спеціального призначення 50-го центру спеціальної підготовки Південного оперативного командування м. Кіровоград 02.2002–04.2004 рр. Командир учбового загону спеціального призначення 50-го центру спеціальної підготовки Південного оперативного командування м. Кіровоград 04.2004–09.2004 рр. Командир загону спеціального призначення військової частини А1594 м. Очаків 09.2004–01.2005 рр. Командир загону підводного мінування військової частини А1594 м. Очаків 01.2005–10.2008 рр. Заступник командира військової частини А1594 — водолазний спеціаліст м. Очаків 10.2008–12.2009 рр. Миротворча місія Афганістан 12.2009–12.2010 рр. Начальник штабу — перший заступник командира військової частини А1594 м. Очаків 12.2010–06.2014 рр. Перебування у запасі 06.2014–09.2014 рр. Командир 42-го батальйону територіальної оборони оперативного командування «Південь» м. Кіровоград 09.2014–16.01.2015 рр. Командир військової частини А1594 м. Очаків Юрій Борисович Олефіренко народився 27 квітня 1965 р. у с. Криничувате Бобринецького району Кіровоградської області у родині селян, яка у 1974 р. переїхала на постійне місце проживання до районного центру — м. Бобринець. Після закінчення Бобринецької середньої школи у травні 1983 р. був призваний на строкову військову службу до лав Збройних сил СРСР. Із травня 1983 р. обіймав посади розвідника-снайпера та старшого розвідника військових частин 83483 та 83391, дислокованих у м. Кіровоград. У складі обмеженого контингенту радянських військ був направлений для подальшого проходження служби у Демократичну Республіку Афганістан, 20 вересня 1984 р. призначений розвідником-снайпером 1-го підрозділу спецназу Головного розвідувального управління Генерального штабу ЗС СРСР у складі 40-ї армії — 459-ї окремої роти спеціального призначення (військова частина 44633, м. Кабул). Неодноразово брав участь у бойових операціях, нагороджений орденом Червоної Зірки та медаллю «За відвагу». Завдяки видатним інтелектуальним здібностям під час постійних активних бойових дій досконало оволодів мовою фарсі, вільно спілкувався нею з місцевими жителями, навіть читав вірші і співав пісні. У 1985 р. був зарахований на надстрокову військову службу терміном на 2 роки, до 30 травня 1987 р., у 1987 р. цей термін був подовжений до 30 травня 1989 р. (одним із його однополчан був Олександр Романенко). Згодом обіймав посаду начальника речової майстерні управління 40-ї армії (військова частина 86085). 1 серпня 1988 р. Юрій Борисович вступив до Рязанського вищого повітрянодесантного командного училища ім. Ленінського комсомолу, закінчивши його у 1992 р. У подальшому проходив службу у 50-му навчальному центрі спеціального призначення (в/ч 83483, згодом — А-0759, м. Кіровоград) на посадах командира групи, командира навчальної роти, старшого викладача циклу тактико-спеціальної підготовки, начальника штабу і командира навчального загону. У квітні 2004 р. був переведений для подальшого проходження служби до 73-го морського центру спеціального призначення (в/ч А-1594, м. Очаків Миколаївської області), обійнявши посаду заступника командира цієї військової частини. У 2005–2008 рр. навчався у Національній академії оборони України на факультеті підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня. Із 27 жовтня 2008 р. по 30 жовтня 2009 р. працював у складі місії української військової розвідки — невеличкого підрозділу, який брав участь в операціях НАТО у складі литовського контингенту міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані (ISAF). Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», багатьма відомчими відзнаками Міністерства оборони України, пам'ятною медаллю НАТО «ISAF». 18 грудня 2010 р. Юрій Борисович Олефіренко був звільнений з військової служби за віком. На заслуженому відпочинку займався громадською діяльністю, був обраний членом правління Кіровоградської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). Улітку 2014 р. добровільно звернувся до військового комісаріату і добився призову на військову службу за мобілізацією, був призначений командиром 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух опору» (в/ч В-4750, з листопада 2014 р. — 42-й мотопіхотний батальйон 57-ї окремої механізованої бригади), за 3 місяці перебування на цій посаді він зробив усе можливе для створення і підготовки нової частини та безпосередньо очолював дії її підрозділів у районі АТО. Після загибелі 16 серпня у районі АТО командира 73-го морського центру спеціального призначення капітана 1 рангу Олексія Зінченка офіцери центру звернулися до командування ВМС Збройних сил України з клопотанням про призначення на посаду командира військової частини найдостойнішого, на їхню думку, офіцера — капітана 1 рангу Олефіренка. У вересні 2014 р. Юрій Борисович очолив 73-й морський центр спеціального призначення і невдовзі знову повернувся до району АТО. Підпорядковані йому підрозділи морського спецназу успішно виконували бойові завдання зі спеціальної розвідки на непідконтрольній українським військам території, коригування вогню артилерії, виявлення та знищення незаконних збройних формувань. Капітан 1 рангу Олефіренко неодноразово особисто брав участь у бойових діях, завжди був для підлеглих прикладом мужності та професіоналізму. 16 січня 2015 р. під час виконання завдання з коригування артилерійського вогню по позиціях бойовиків поблизу с. Павлопіль Новоазовського району Донецької області Юрій Борисович за допомогою безпілотного літального апарата виявив місце розташування ворожої мінометної батареї, завдяки чому ударом артилерії ворожу позицію було знищено і припинено інтенсивний обстріл, під яким перебували мирні мешканці села. Проте одним із останніх залпів противнику вдалося накрити спостережний пункт 93-ї окремої механізованої бригади, де перебував капітан 1 рангу Олефіренко. Ризикуючи власним життям, Юрій Борисович зіштовхнув в укриття трьох військовослужбовців, закривши їх собою від осколків мінометної міни, яка вибухнула у кількох метрах від них, — і дістав при цьому множинні тяжкі поранення, від яких помер дорогою до госпіталю. Щоб проститися з відважним офіцером, на громадянські панахиди, які відбулися в Очакові та Кіровограді, прийшли сотні людей… У листопаді 2015 р. група з дев'яти народних депутатів України звернулася до голови Верховної Ради України з повторним зверненням, що містить пропозицію про присвоєння Юрію Борисовичу Олефіренку звання Героя України.