Світанько Юрій Віталійович (ЛЕД)
5 листопада 1988 – 16 лютого 2024Біографія
Юрій Світанько народився 5 листопада 1988 року. З 1995 року навчався в гімназії №130 міста Кривий Ріг Дніпропетровської області, а з вересня 2003 по червень 2006 року - у Криворізькому медичному коледжі №1 за спеціальністю «Сестринська справа». У 2008 році вступив до Запорізького державного медичного університету на факультет «Лікувальна справа», який закінчив у 2014 році, здобувши диплом лікаря.
У мирному житті працював лікарем медицини невідкладних станів. Із 2014 року був співробітником Криворізької станції швидкої медичної допомоги, згодом обіймав посаду медичного директора Криворізького районного центру первинної медико-санітарної допомоги. З 2022 року працював у КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради на посаді лікаря медицини невідкладних станів, а також у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6» на посаді сімейного лікаря.
Військова служба
Молодший лейтенант, Командир взводуУ вересні 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив командиром взводу та бойовим медиком у складі 425-го окремого штурмового полку «Скеля».
Загинув 16 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в районі м. Авдіївка Донецької області.
Похований на кладовищі с. Андрусівка Криворізького району Дніпропетровської області.
Місце поховання
Фото і відео
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Юрій був дуже добрим, людяним, милосердним, енергійним, працьовитим, завжди допомагав іншим. Він завжди боровся за справедливість. Він був чудовим лікарем. Дуже різносторонньо розвинутий, ерудований. Здавалося, він вміє взагалі усе: лікувати, покласти плитку, написати картину, посадити манго у горщик, вирощував креветки, займався спортом, робив акробатичні трюки, знав особливості поведінки різних комах. Любив естетику, створював красу. На його кухні стоїть стіл, який він змайстрував сам.
Професіонал своєї справи. Він був дуже хорошим чоловіком і був би чудовим батьком, але побачити сина йому не судилося.
Вічна пам'ять Герою Юрію Віталійовичу!
Олександра Михайлівна
Вшанування пам'яті
Публікації
Ще не додано
