Кантор Ігор Володимирович
11 січня 1987 – 14 липня 2014Волинська обл. – Луганська обл.

Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Народився Ігор 11 січня 1987 р. у с. Грибовиця Іваничівського району Волинської області. Навчався майбутній воїн у місцевій школі, після закінчення школи опанував професію підземного електрослюсаря у нововолинському вищому професійному училищі. У 2006–2007 рр. служив у повітрянодесантних військах України. Після служби працював підземним електрослюсарем на нововолинській шахті № 5. Одружився у 2011 р., проживав із дружиною у м. Нововолинськ, працював на заводі «Кроноспан УА» оператором автоматичних та напівавтоматичних верстатів та установок. Захоплювався риболовлею. Ігор був люблячим чоловіком, добрим сином, гарним братом та щирим другом. 8 квітня 2014 р. призваний до лав Збройних сил України за мобілізацією, служив у 51-й механізованій бригаді. Уночі 14 липня 2014 р. у Свердловському районі Луганської області підрозділ бригади взяв участь у бою з терористичними угрупованнями. Тоді військовослужбовці бригади дали гідну відсіч терористам. Після завершення бою почали відхід із Черемшиного, але терористи пострілом ПТРК уразили САУ 2С1. Унаслідок цього загинуло троє українських військових, серед них і Ігор Кантор. Він не встиг скористатися бронежилетом, який йому купили, але не встигли передати односельці. Похований Ігор Кантор на кладовищі у рідному селі Грибовиця.Військова служба
Солдат, Старший навідник51 окрема механізована бригада- Абрамчук Олександр
- Трохимук Юрій
Абрамчук Олександр Петрович12 лютого 1988 – 14 липня 2014Трохимук Юрій Васильович1 грудня 1988 – 14 липня 2014Загинув 14 липня 2014 р. унаслідок ураження з ПТРК самохідної артилерійської установки під час руху колони в районі с. Черемшине Свердловського району Луганської області.- Кладовище с. Грибовиця (Нововолинська ТГ, Володимир-Волинський р-н., Волинська обл.)
Місце поховання
Фото і відео
Україна пам'ятає
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
- Тебе я не побачу Як важко, що тебе я не побачу Ні завтра, ні сьогодні, ані через рік І вже сьогодні все тобі пробачу Все сказане й несказане за вік. Як важко, що твої руки не обіймуть, А інших і не треба вже мені І дні минають, тижні линуть Але я знаю — не відчую я тебе… І погляд милий більше не зігріє, І голос рідний теплим словом не назве. Без тебе і душа моя не мріє, Без тебе моє серце не живе. Волосся неслухняне хто поправить? Подушка та, що поруч, знов пуста. І досі важко, Любий, не проходить І туга за тобою не пуска… Я знаю й відчуваю кожен крок, Що ти з небес мене благословляєш, Підтримуєш і додаєш думок, І я молюся Господу Святому, Щоб мир і спокій він послав меніДружина
- Для вас я завжди лишусь молодим, Бо житиму в короткім слові Пам'ять… Пройде війна, розвіється цей дим, Але мене фізично вже не буде з вами… Я буду там, де небо синє починається, Я буду там, де сонце вдень, де уночі зоря… Усе… усе на світі швидко забувається, Та я живу, допоки хтось про мене пам'ята… Допоки хтось за мене в церкві молиться, Допоки свічку ставить хтось за упокій, Допоки хтось згадає мене добрим словом, Лише до того часу буду вічно я живий… Для вас усіх я завжди лишусь молодим! Зостанусь я в короткім слові Пам'ять… Пройде війна, розвіється цей чорний дим… Та знайте, що душа моя назавжди тут із вамиКантор Сергій
Публікації
Ще не додано