Співачук Олександр Володимирович

Майже на півроку затягнувся останній шлях додому бійця, який був десятим у скорботному списку втрат «Миротворця», — 32-річного майора міліції Олександра Співачука, життєва дорога якого доводить: до району АТО у бій за волю й територіальну цілісність України за покликом серця йшли не лише вихідці з простих, «робітничо-селянських» родин. У підрозділі навіть не знали, що Олександр — син відомого на Хмельниччині педагога і громадського діяча Володимира Леонідовича Співачука, народного депутата IV скликання, згодом – депутата обласної ради… Після закінчення у 2004 р. Хмельницького національного університету за спеціальністю «Радіотехніка» Олександр Співачук пройшов строкову військову службу в лавах внутрішніх військ МВС, згодом обравши кар'єру професійного правоохоронця. З 2005 р. він проходив службу в органах внутрішніх справ, почавши її з посади помічника дільничного інспектора міліції. У 2012 р. він закінчив Національну академію внутрішніх справ, здобувши диплом за фахом «Правознавство». З початком «неоголошеної війни» на Сході України майор Співачук, покинувши посаду слідчого відділу розслідування загальнокримінальних справ слідчого управління УМВС у Хмельницькій області, став одним із перших добровольців БПСМОП «Миротворець». Брав безпосередню участь в охороні правопорядку в Слов'янську, Дзержинську, в районі Горлівки та інших населених пунктах Донецької області. Бойові побратими нині згадують не лише про його мужність, доброту та сумлінність, не лише про його порядність, що виявлялася насамперед у постійному прагненні завжди і в усьому діяти відповідно до закону. Найбільше запам'яталася така деталь: з-поміж речей, які Олександр Володимирович взяв із собою, вирушаючи на війну, був пакет із книжками. Цю бібліотечку він постійно перечитував сам і охоче ділився нею з колегами… У вирі бою, пробиваючись із Іловайського котла, 29 серпня Олександр безвісти зник. Родина та колеги до останнього сподівалися відшукати його живим, але, на жаль, завдяки процедурі впізнання за тестами ДНК було встановлено, що майор Співачук загинув і був похований із військовими почестями як невідомий захисник України під номером 6932 на дніпропетровському Краснопільському кладовищі. 25 січня 2015 р. в УМВС Хмельниччини відбулася церемонія громадянської панахиди, що тривала кілька годин — у ній разом із батьками покійного офіцера, дружиною Лілією та 4-річним сином Дмитром взяли участь його колеги, керівники області та міста й тисячі хмельничан. Після заупокійного молебню у православному храмі героя було перепоховано в секторі почесних поховань кладовища в мікрорайоні «Ракове». 12 грудня 2016 р. суддя Хмельницького міськрайонного суду Оксана Заворотнюк за позовом 69-річного батька загиблого, Володимира Співачука, встановила юридичний факт загибелі Співачука Олександра Володимировича, 9 березня 1982 року народження, під час виконання обов'язків військової служби 29 серпня 2014 р. на території Донецької області в м. Іловайськ, Україна, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.