Дата та місце народження: 10 серпня 1964 р., м. Миколаїв.

Дата та місце загибелі: 9 лютого 2015 р., с. Логвинове, Бахмутський район, Донецька область.

Звання: Молодший сержант.

Посада: Командир відділення.

Підрозділ: 30-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув, потрапивши у засідку ДРГ, 9 лютого 2015 року біля с. Логвинове, Бахмутський район, Донецька область. Разом з Олександром загинув екіпаж санітарної машини Анатолій Суліма, Михайло Балюк та фельдшер Сергій Кацабін. 23 лютого 2015 р. тіло О. Кравченко було привезено з району Дебальцевого до дніпропетровського моргу. Тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Ідентифікований на підставі тестів ДНК. Перепохований.

Сімейний стан: Залишились батько, дружина, син Михайло, двоє дітей від першого шлюбу Костянтин та Анастасія, та двоє онуків: Олексій та Руслан.

Місце поховання: м. Миколаїв.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 2, місце 14.

Указом Президента України № 170/2016 від 25 квітня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Він був дуже люблячим батьком, сином, дідусем, а особливо чоловіком. Веселий, врівноваженим, спокійним, нам його дуже не вистачає. від дружини та сина Михайла

від батька	від дітей	від онуків	від Світлани Коршун

Кордони не спинять польоту могутнього слова Хто серцем могутній ні куля ні шабля не вб’є За нас Батьківщина і рідна нескорена мова Не треба чужого але й не відпустим своє. За рідну домівку поклали життя вірні діти, герої, що завжди залишаться в наших серцях, за землю, за матір зробили, що мали зробити, герої не гинуть, герої живуть у піснях. від дружини