|
Обставини загибелі: Під час виконання чергового бойового завдання потрапив під
обстріл, внаслідок контузії стався обширний інфаркт. Помер в 0.35 16 грудня 2015 року.
Сімейний стан: Залишились мати, дружина та 7-річна донька.
Місце поховання: с. Шелестове, Коломацький район, Харківська область (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 8, ряд 3, місце 8. 
Указом Президента України № 132/2016 від 8 квітня 2016 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
 |
|
 |
Нічого в Бога більше не прошу
І не будую плани на майбутнє,
Гірку скорботу лиш в душі ношу,
Бажання в серці будь-яке відсутнє…
Розбилось серце на дрібні скалки,
І навіть небо гірко снігом плаче,
І вже не виправиш ніколи помилки,
Бо час настав, і ворон чорний над тобою, синку, кряче…
02.02.2016 |
Немає пекла, нема й раю,
Є лише біль гіркої втрати,
Душа, налита горем аж до краю,
Бажає лише страти, страти, страти…
Усіх, хто зрадив, хто убив,
Хто був байдужим і сліпим,
Хто честь свою й чужу ганьбив,
Хто на турботу був скупим,
Хто матір рідну не любив,
Хто кликав мачуху додому,
Хто в хаті вогнище палив,
І молитви складав Содому.
30.01.2016 |
Горить свіча, згорає й серце
У полум’ї підступної війни.
Гнітючих сліз наллю цеберце,
Похмурий жнець не прибере вини.
Як смію жити, як тебе немає,
Мій любий сину, мій захиснику,
Біда ординська ще кордон тримає
І вишите життя моє на рушнику.
27.01.2016 |
|
|
|
Проткнула криком простір мить
І розітнула час на до і після,
Ніхто не знатиме, як матері болить
Убита синова остання пісня.
В тій пісні йшлося про любов
До матері, дружини, Батьківщини,
І про пролиту воїнами кров
За мирне небо й усмішку дитини.
Але та мить, смертельна мить
Убила все живе навколо.
У серці біль вогнем горить,
Штовхає в розпачем залите коло.
Без тебе, синку, - не життя,
А лиш хистка химера існування,
Вузенька стежечка для каяття,
І зойк німий розчарування. |
Моя душа так само почорніла,
Як вельон чорний на скорбній сивині,
Коли війною східна Україна гомоніла,
І шлях не перекрила я кривавій новині.
Молила Бога, небо я просила,
Щоби в бою не гинули сини,
А смерть мого єдиного скосила,
Хто відповість за глибину вини |
Лечу немов через світи,
Яскравим променем світи,
Утримуй небо наді мною,
Мій любий синку, мій герою.
Ти не загинув, лиш заснув,
Межу у Леті перетнув,
Чарівна посмішка твоя
Осяяла тривогу дня.
Ні плач, ні крик, ані труна
не стерли усмішки груна
З твого впокоєного лику...
Здолати б тільки розпач дику... |
|
|
|
Осиротів мій пишний світ без тебе.
І день пісний, і ніч пісна.
Не знаю стежкою якою іти треба,
Коли замовкла пісня і перервалася струна.
Поменшала земля і небо накренилось.
Зміліли ріки й висохли струмки.
Мовчав мій Бог, коли йому молилась
І щезли враз усі живі думки. |
Навколо пустка, ні, пустеля,
Нема живої ні душі,
Лиш материнський крик крізь стелю
Складає сину вбитому вірші.
Єдиний сину мій, синочку,
Пісними стали дні мої,
Любові вічної віночку,
Безсмертні в небі дні твої.
Немає в світі більш дороги,
Якою б зміг до мене йти,
На рідні б стати на пороги,
Утіху в серці віднайти. |
Місяць існую без сина,
Місяць кричу небесам,
Дитина моя безвинна,
Не вірю Твоїм чудесам.
За що ти караєш, Боже?!
Чому саме, він, ЧОМУ?!
Я б мала померти, може,
А ти смерть послав йому,
У сина ж мала дитина
За татком сумує, квилить.
Пече їй неповна родина.
Дитяче сердечко болить.
16.01.2016 |
|
|
|
Ти там, куди вже не подзвониш,
Ти там, вже звідки не зовуть,
Я тут, де ще кружляють хороводи,
Де всім торгують, і де все ще продають.
Невже твоя загибель марна?!
Все буде так, як все завжди було?
Чи Божа правда й справа карна,
Як правосуддя, в Україні загуло.
09.01.2016 |
Війна підступно вкрала в мене сина
І тисячі синів забрала від родин.
Палає в серці смолоскипом шина,
Уже немає і не буде радісних годин…
Так дивно, що навкруг радіють люди.
Життя буяє, мчить своїм шляхом,
Але тебе ніколи вже не буде.
Уже не скажеш жартома: «come back to home».
Як я молилася, не знають люди.
Це знають ночі тиша й материнський крик.
Куди не глянь, твої сліди усюди,
Лиш сам назавжди з простору ти зник.
Прости, мій синку, що боги не чули,
Як я благала, щоб вернувся ти живим,
Що поряд не була, коли тебе у смерть узули…
Ти в пам’яті назавжди залишаєшся живим.
09.01.2016 |
Я плачу, плачу і ридаю,
Кричу, мовчу та все одно
На шмаття душу свою краю,
Шукаю горя свого дно.
А дна нема, нема нічого,
Немає мрій, бажань іти,
Мій сину, янголом у Бога,
Розкинув крила війни ти.
А, може, все це маячня,
І все скінчилось на землі.
Рашистська з’їла собачня,
Кати сховалися в Кремлі.
Наснися сину там, де я,
Скажи, чи міг ти не піти
Підступним шляхом Амадея.
Чи вже краще отупіти,
Не задавати запитань,
Смиренно Богу помолитись,
І без претензій, нарікань
З тобою в небі чи землі зустрітись |
|
|
Чи можна звикнути до смерті,
До крику, болю і плачу,
Коли всі звичні грані стерті
Й звучить: «Осанна», - палачу?
Чи можна звикнути до зради,
Торгівлі рідними людьми,
Коли брати – пекельні гади,
Стають, як стій, на бік пітьми?
Чи можна звикнути до втрат,
До сліз гірких в очах дитини,
Коли по наших лупить град,
І спокою нема й краплини?
Не можна довго жити на краю,
Слізьми вмиватися щоранку…
Так хочеться проснутися в гаю,
Де син стояв за волю до останку.
Де спокій свій собі знайшов,
З усмішкою злетів до Бога,
Попід Його святий покров,
Де щезли смерть, війна, тривога. |
Мене немає більш, я не живу,
Моя душа далеко – на Донбасі,
Де син ладнає тятиву,
Обірвану у серці, голові і парастасі.
Там біль і сум, і квола віра в перемогу,
Геройство й зрада свій танцюють вальс,
Молитва до Небес від рідного порогу,
Адреналіном б'є у скронях пульс.
І я там розливаюся сльозою,
Стелюся стежкою, заклятою для ворогів,
Іду дощем з могутньою грозою,
Вимолюю прощення у святих Богів.
28.04.2014 |
 |
|
Уклін і шана за захист нашого краю
Тореччани | 
Наталія Левченко, мама: "Народився Литвиненко Юрій Юрійович 28.09.1979 р. в с. Пащенівка
Коломацького р-ну Харківської обл. Коли йому було 3 роки, загинув його батько і ми переїхали до Харкова. Уже у Харкові він закінчив школу № 63. У
1996 році вступив і в 2001 з відзнакою закінчив юридичний факультет Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди, з
2004 по 2007 навчався на економічному факультеті того ж вузу, здобув ступінь магістра. 2001-2002 рр. служив у збройних силах України. Я маю 2
листи подяки від міністра за виховання сина. Трудову діяльність розпочав у службі безпеки "Кредитпромбанку", далі працював керівником служби безпеки
банку "Дніпрокредит", Земельного банку. Останнім місцем роботи був банк "Базис". У зв'язку з ліквідацією банку був звільнений, після чого
добровільно пішов до військкомату і попросив його призвати на фронт.
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
30 січня отримав повістку, 2 лютого 2015 року розпочалася перепідготовка на
військово-юридичному факультеті Харківського юридичного національного університету ім. Ярослава Мудрого, а 13 березня відбув до місця призначення
у 17 батальйон 57 бригади у м. Дзержинськ Донецької обл. на посаду помічника комбату з правових питань, мав звання лейтенант юстиції. Бойові
побратими сина говорили, що він виконував сумлінно не лише юридичну роботу (всі воїни вчасно отримали УБД, бойові доплати, себе ніколи у списки на
бойові доплати не включав, хоча часто бував на передовій лінії фронту), а й часто виконував інші бойові завдання. Завжди носив із собою гр анати, а
в мене просив пробачення за прийняте рішення, ні за яких умов в полон не здаватися.
Під час виконання чергового бойового завдання потрапив під обстріл, внаслідок контузії стався обширний
інфаркт, але Юра боровся за життя ще 4 години 45 хв, комбата в батальйоні не було, а ніхто інший йому не викликав санавіацію, щоб доправити до Харкова
чи Дніпра, де його могли б урятувати. Ось так і вийшло, що о 18. 30 він мені подзвонив і говорив цілком іще здоровим, а о 8.00 ранку мені волонтер
сказала, що він загинув в 0.35 16 грудня 2015 року.
|
