Трагедія «Іловайського котла», під час якої полягли сотні справжніх патріотів України, з-поміж яких – і бійці БПСМОП «Миротворець», залишила небагато відомостей про час та обставини загибелі українських воїнів і правоохоронців. Серед небагатьох фактів – фраза на сторінці соціальної мережі: «НИ ШАГУ НАЗАД», яку 29 серпня 2014 року об 19.36 опублікував молодший лейтенант міліції Набєгов. За кілька годин чи навіть хвилин він загинув…

Випускник Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ 28-річний Роман Набєгов, за плечима якого була строкова служба у Військово-Морських силах ЗСУ, протягом півтора року працював слідчим у міліції Херсонщини.

Влітку 2014-го, після чотирьох рапортів, «не задоволених» керівництвом, чоловік звернувся… безпосередньо до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, написавши йому листа, текст якого, після загибелі автора, опубліковали волонтери. Ось цей лист – своєрідний маніфест добровольця:

«Здравствуйте, уважаемый Арсен Борисович!

Пройдя некоторые этапы запросов, я понял, что имея желание и находясь на должности следователя, попасть в состав АТО практически невозможно. Хотелось бы очень быть услышанным и правильно понятым. Решение о выборе профессии было принято мною исключительно из добрых побуждений и настоящего желания защищать права граждан, а главное их жизнь и свободу. Однако, будучи сотрудником милиции, я нахожусь в Цюрупинском РО Херсонской области и не имею никакой возможности попасть туда, где моя помощь пригодилась бы больше всего.

Мне не нужны никакие материальные «сверхкомпенсации» и льготы. Все, что я прошу у Вас – это лишь шанс достойно называться сотрудником милиции и в такое тяжелое время сражаться за свою страну, за людей, которые здесь живут и которые, безусловно, достойны европейского уровня жизни. Я безгранично верю в светлую перспективу украинской экономики и политического мирового статуса Украины, но сейчас все, что мне нужно – это возможность отправиться на территорию Донецкой и Луганской областей в составе подразделений, участвующих в подавлении бандитских формирований, которые имея внешнюю поддержку, приносят в нашу страну войну.

Для любого сознательного жителя страны и особенно мужчины, очень важно иметь шанс проявить себя достойно в трудное и опасное время, особенно это касается военных офицеров либо правоохранительных органов. Я, как Ваш подчиненный, как гражданин этой страны и как человек, уважающий Ваши поступки в такое тяжелое и противоречивое время, прошу рассмотреть вопрос о моем откомандировании в состав АТО на время ее проведения до стабилизации криминогенной ситуации в Донецкой и Луганской областях с возможностью сохранения должности следователя Цюрупинского РО УМВД Украины в Херсонской области и возвращения на занимаемую должность, в случае благополучного возвращения после завершения АТО.

С огромным уважением и надеждой быть услышанным, следователь Цюрупинского РО УМВС Украины в Херсонской области младший лейтенант милиции Набегов Роман Валериевич».

У липні молодший лейтенант Набєгов став до лав БМПСОП «Миротворець», а вже 29 серпня він загинув – смертю героя… Колеги згадували про нього: «Він прийшов до батальйону із серйозним практичним досвідом міліцейської роботи…». «Як кажуть – зайвого не скаже, але й не промовчить…». «Філософську, романтичну натуру мав…».

Рідний Херсон попрощався з Романом Набєговим та висловив співчуття членам його родини 26 вересня 2014-го, на жалобній церемонії в обласному палаці молоді та студентів, під час якої вчителі та однокласники із загальноосвітньої школи № 50 декламували його вірші, більшість із яких були присвячені темі любові до України. Чимало місцевих жителів, що проводжали міліціонера в останню путь, стали навколішки перед труною з тілом загиблого…

Володимир Шелудько, громадський активіст: «Знав Романа протягом доби… а начебто – все життя. Я був спостерігачем на президентських виборах . Познайомилися на виборчій дільниці в селі Саги Цюрупинського району, яку він охороняв. Про що тільки не говорили – і як став слідчим, і про життя, і про війну… Наприкінці дня приїхали спостерігачі від Європи, британці, і Роман спілкувався з ними англійською. Що вразило з розмов із ним – щире бажання чоловіка добитися відправлення в АТО. Він говорив, що йому не потрібні компенсації та пільги, дайте лише шанс гідно носити звання працівника міліції, у цей важкий час захистити свою державу і людей, які в ній живуть…».

Вікторія Валевська, громадська активістка: «Дуже боляче. Не думала писати. Але вирішила, що ви повинні знати, кого саме ми втратили, кого втратила Україна. Я сьогодні весь день з ним розмовляла. Сказала йому все, що не встигла за його коротке життя. А не встигла, виявилось, багато. В страшному сні не могла собі уявити, що мені випаде це випробування – займатися організацією похорон Ромчика… Не буду описувати, що ці кляті виродки зробили з нашим світлим хлопчиком. Знаю одне: жага до помсти та ненависть не покине мене ніколи. Він все життя свідомо вибирав складні шляхи. Він навіть на строкову пішов служити за власним бажанням – на флот. На війну також пішов добровольцем. Написав рапорт і пішов. Він був романтиком, поетом, лицарем. Він щиро, всією душею любив Україну. Якщо б я не зустріла Рому в житті, то, мабуть, була б переконана, що такі давно не народжуються. Він вірив, що йому вдасться змінити систему. Під час останньої нашої розмови, перед виїздом з Києва, я йому сказала: «Ромчику, може б ти залишився?». «Ви тільки не смійтесь, тьотя Віта, але хто, якщо не ми?»…

Рішенням сесії Херсонської міськради від 23 жовтня 2017 року ім’я Романа Набєгова присвоєно Херсонській ЗОШ № 50, в якій свого часу навчався загиблий.