|
Обставини загибелі: Загинув 4 вересня 2014 р. під час обстрілу із РСЗВ «Смерч» у селі Дмитрівці
Новоайдарського району Луганської області. Разом з Олексієм загинув О. Задоянчук.
Сімейний стан: Залишились батьки, дружина та троє дітей.
Місце поховання: м. Київ, Берковецьке кладовище, діл. № 86, р. 12, м. 19 (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 8, місце 11. 
Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом Богдана
Хмельницького III ступеня (посмертно).
 |
|
 |
|
| від сестри Тетяни |
от дяди Толи и тёти Наташи Ощепковых |
від сімї Хоружих |
от однокурсников |
 |
| від Гузерчук (Сологуб) Наталiї Iванiвни |
Володимир Кухар, заступник командира батальйону: "Після 8 класу поступив у Київське суворівське військове
училище, яке закінчив у 1991 році.
У 1991 р. поступив у Київське вище загальнокомандне училище. Поновився вже у Київському інституті сухопутних військ. Весь інститут для навчання Олексія на
5 курсі перевели до Харківського інституту танкових військ. Закінчив його у 1999 р. з червоним дипломом.
Поступив на службу командиром взводу роти охорони батальйону охорони 101 окремої бригади охорони Міністерства оборони України. Звільнився зі служби у 2001 році.
Працював менеджером на піприємствах у приватному секторі. Перед війною останнє місце праці - менеджер з логістики ТОВ Мультиелектронік.
Був справжнім чоловіком-захисником.
| 
