Пасічник Олександр Валерійович

Пасічник Олександр Валерійович

Дата та місце народження: 19 березня 1982 р., смт Чорний Острів, Хмельницький район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 26 серпня 2014 р., м. Іловайськ, Донецька область.

Звання: Сержант.

Посада: Санітарний інструктор.

Підрозділ: 8-й окремий полк спеціального призначення.

Обставини загибелі: Загинув 26 серпня 2014 р. під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками міста Іловайськ (Донецька область).

Військова операція: Бої за м. Іловайськ.

Сімейний стан: Залишилися дружина та двоє дітей: донька та син.

Місце поховання: смт Чорний Острів, Хмельницький район, Хмельницька область, кладовище Вовча Гора (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням 7-ї сесії Чорноострівської селищної ради від 29 квітня 2016 року в селищі міського типу Чорний Острів вулицю Першотравневу, на якій народився Олександр Пасічник, перейменовано на його честь.

від Сєдого

Пройшов строкову військову службу в елітній частині Збройних сил – Окремому полку Президента України, потому деякій час служив у підрозділі міліції швидкого реагування «Беркут», звільнився за кілька років до Революції Гідності. За словами рідних, коли почалась АТО, Олександр місця собі не знаходив, – і, нарешті, пішов добровольцем до лав 8-го полку спеціального призначення.

25 серпня замінив молодшого за віком військовослужбовеця, який зчинив істерику, відмовившись виконувати наказ, і замість нього сів на броню бойової машини, що прикривала розвідувальну групу, яка висувалась у район Саур-Могили. Бойове завдання було успішно виконане, але бронемашина потрапила під ворожий артилерійський вогонь... Град осколків обірвав життя Олександра, так понівечивши тіло, що його ховали у закритій труні - на неї, крім Державного прапора й хлібини, бойові побратими поклали два берети – блакитний «десантний» і малиновий, з емблемою «Беркуту».