|
Обставини загибелі: Загинув 5 жовтня 2014 р. під час спроби зайняти позиції північніше злітної смуги
Донецького аеропорту в районі с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область. Разом з Олександром загинули
Антон Кіреєв та
молодший сержант Сергій Сідлецький.
Валерій Логінов, офіцер 4-ї роти 95-ї окремої аеромобільної бригади з позивним «Аскольд»: "У той день загинув Сергій Сідлецький, а Сергій Блюд отримав важке поранення. Перший БТР відірвався метрів на двісті.
Він ішов як передовий дозор. Позаду тягнулися ще два БТРи з десантом і два танки з роти «Адама». Перший БТР потрапив у засідку, коли проходив «зеленку». Це було місце,
ідеальне для засідки. Безпосередньо з боку «зеленки», ближче до злітної смуги, була низина, прикрита від прямої атаки. А ліворуч від дороги було ще гірше – озеро і болото.
Вузько, і з обох сторін «зеленка». Це було настільки передбачувано. Але, не знаю чому, вони туди пішли: чи то вирішили понадіятися «на авось», а чи було бажання швидше
виконати задачу…
Словом, перший БТР вискакує наперед і одразу потрапляє під шквальний вогонь. Було зроблено близько 6-7 пострілів із РПГ. Один постріл пробиває бортову броню і
кумулятивний струмінь б'є в груди Сергію Сідлецькому. Вибухом скидає з броні трьох хлопців з «Правого сектору». Один з них дивом уцілів – під прикриттям сутінків він
скотився на інший бік дороги і вийшов живим, повернувся.
Двоє інших хлопців були поранені і потрапили в полон. Про їхню долю ми не знали півтора місяці, поки одна із розвідгруп спецназу не натрапила на їхні тіла.
Їх було жорстоко закатовано і вбито. У обох ноги і руки за спиною були зв’язані дротом. Одного задушили, а іншого спалили живцем – ось із ким ми воюємо…"
Сімейний стан: Залишилася дружина, син та донька.
Місце поховання: м. Київ, Лісове кладовище (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 2, місце 30. 
Указом Президента України № 373/2017 від 17 листопада 2017 року, "за громадянську мужність,
самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, особисті заслуги у захисті
державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно). 
Підлубний Олександр Володимирович народився в Києві 5 жовтня 1987 року. У 1993 році був зарахований до першого класу ЗНЗ № 147. Олександр дуже любив спорт,
чудово грав у футбол, захоплювався туризмом, був працьовитим, співчутливим, доброзичливим хлопцем.
Після закінчення 11 класу Олександр вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України, який закінчив у 2011 році, отримавши
спеціальність «Механізація сільського господарства». За розподілом залишився працювати в рідному університеті.
У лютому 2013 року Олександр вступив до лав бійців самооборони Майдану, а з травня 2014 року – командував розвідувальною групою 5 окремого батальйону
Добровольчого Українського Корпусу. За 6 місяців перебування в зоні АТО Олександр неодноразово брав участь у виконанні бойових завдань, захищав Донецький аеропорт.
27 квітня 2016 року на вхідній групі загальноосвітнього навчального закладу № 147 Деснянського району (просп. Лісовий, 17-В) відкрили меморіальну дошку учаснику АТО, випускнику школи Олександру Володимировичу Підлубному.
| 
