|
Обставини загибелі: Загинув 18 січня 2015 р. о 14.00 під час здійснення висування відділення розвідувальної
роти для спроби витягти з оточення побратимів, підірвавшись на міні БМП-2. Пізніше від поранень, отриманих в цьому бою помер
солдат Е. Панченко.
Книга "На щиті", 2 том: "Так було й цього завдання: він рухався в першій машині, яка підірвалася на фугасі. За вибухом вступив
ворожий гранатомет. Максим рвучко кинувся рятувати пораненого водія-механіка — 22-річного Едуарда Панченка, і йому таки вдалося витягнути його з кабіни БМП, а тоді «Артист»
почав відстрілюватися. «Падай командир! Бо вб’є!» — кричав Едуард, який лежав поруч, уже не відчуваючи своїх ніг. Але замість того, аби рятувати своє життя і впасти, Максим
сильно обійняв за плечі Едуарда й почав тягнути з епіцентру бою. Тієї ж миті впав ще один снаряд. Від його осколків і загинув «Артист». Бойовики, вочевидь, прийняли обох за
мертвих, і лише невдовзі побратими змогли забрати півживого Едуарда й тіло Максима. Машина з ними вилетіла до своїх — Едуард обіймав тіло командира, який його щойно врятував
ціною власного життя. Едуарда відправили до лікарні, але довелося ампутувати ногу: до нього навідувалася вагітна дружина, тішилася, що чоловік вижив, і сподівалася на його
одужання. Але поранення було надто важким, і за два тижні в шпиталі помер й Едуард."
Сімейний стан: Залишилися мати, батько та молодший брат.
Місце поховання: с. Мошни, Черкаський район, Черкаська область.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 8, місце 24. 
Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Указом № 1 від 4 червня 2015 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно). Нагороджений Почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).
 |
Вічна Пам'ять!
від Григорія | |
