У 2006 році закінчив Сокальську гімназію, з 2006 по 2010 рік навчався на стаціонарі в Національному університеті «Львівська політехніка». Закінчив навчання у 2011 році на заочній формі навчання. 23 липня 2010 року склав присягу, після дворічного навчання на військовій кафедрі, тоді він вирішив присвятити себе Українській армії. В грудні 2010 року пішов на службу за контрактом. Двоюрідний брат солдата розвідника Юрія Прихода, який загинув 16 червня 2014 р. під Ямполем на Донеччині.

Вчитель початкових класів Мирослава Василівна Федишин: “Валентин був відповідальним, активним, врівноваженим, товариським хлопчиком, добре вчився, відзначався почуттям справедливості. Дуже любив завдання творчі, де можна було розкрити свою думку, виразити почуття. Його роботи були цікавими за змістом та художнім оформленням. Вже змалку він задумувався над вибором майбутньої професії – стати військовим. Валентин надзвичайно любив свою родину, особливо шанував бабусю, яка намагалася виховати його мужнім, доброзичливим, цілеспрямованим хлопчиком ”.

Класний керівник Луцик Наталія Корнилівна: “Валентин перейшов із 4(8) б класу у 4(8) а, де я була класним керівником, так як обрав математичний профіль навчання. Я була рада цьому, тому що вчила Валіка ще з 1(5) класу і знала з дуже хорошої сторони цього хлопчика. Валік любив воєнну тематику, готував додаткові повідомлення про тактику військових дій, цікаво аналізував здобутки і прорахунки історичних подій. Валентин був єдиним хлопцем в класі, кому довіряли дівчата. Хорошим товаришем був і для хлопців, ні з ким не ворогував. Однокласники цінували чесність, справедливість, вихованість Валентина. Він завжди був одягнений в охайний та випрасуваний одяг, дбав про свою зовнішність. Ходив Валік чіткими (як у військових) кроками, не сумнівався, гордо тримав голову, але в жодному разі не зухвало. Мав відчуття власної гідності та достоїнства. Після закінчення школи Валентин здалеку вітався, підходив, питав як справи. Розказував, що нового у нього, хвалився успіхами, радів життю. Ніколи не проходив повз мене, не порозмовлявши. Це вже була доросла, сформована особистість. Не була здивована, що Прихід Валентин обрав такий героїчний шлях, адже він завжди був готовий допомагати, піти на самопожертву. Внутрішня інтелігентність, товариськість, виважене почуття гумору, щирість, відкритість, доброзичливість – це ті риси, які привели до рішучих кроків у життєвому виборі Валентина. Віддати усього себе заради інших – за таким принципом жив Прихід Валентин, за таким принципом він і став всеукраїнським, народним Героєм. Я глибоко сумую і в той же час горжуся, що такий учень, як Прихід Валентин, на всі сто відсотків реалізував свої риси характеру і життєві принципи для українського народу. В його душі завжди було місце для подвигу, не показного, а реально життєвого.”

Побратими: “Його бойова машина завжди їхала першою, неодноразово рятував життя іншим військовим. Всі наші солдати хотіли перебувати у його роті, тому що знали, що Прихід - толковий командир і з відповідальністю ставився до людського життя. Були дуже складні накази, які потрібно було виконувати. Для цього треба було мати залізну волю, а він її мав. Одного разу нас хотіли оточити сепаратисти. Це був нерівний бій. Ми почали кликати на допомогу, поки нас не замкнули в кільце. Ніхто не відповідав. І тут нам доповідають: “ Прийнято, скоро буду". Старший лейтенант Прихід зі своїми побратимами приїхали вчасно. Ще трохи і ніхто з нас би тут не стояв. Подібних випадків багато. Кожний пережитий день на передовій під час таких жорстоких боїв – це вже подвиг, але завдяки старшому лейтенанту нам це було зробити набагато легше. Ще пам’ятаємо, як командиру роти Приходу доручили доставити нашим пограничникам кілька бойових машин для підсилення. Це було складне завдання, адже треба було прориватися через пости противника. 27 липня 2014 року командира роти та побратимів, які були з ним, занесли в списки загиблих. Ми були шоковані коли вони всі повернулися без втрат живі, здорові та з успішно виконаним бойовим завданням. Останній раз ми пішли з ним в бій коли брали курган Савур – Могилу. Завдяки його розумному командуванню Савур – Могила була взята. Будучи смертельно пораненим, Прихід Валентин все ж таки виконав непідсильне завдання, взявши під своє командування частини військ, які при штурмі втратили своїх командирів. Під час того жорстокого бою нами було знищено бригаду терористів «Восток» (понад 500 бойовиків). За кілька днів до загибелі йому було присвоєно звання капітана. Він був мудрим, мужнім і сильним, таким, яким має бути справжній офіцер. Коли нам сповістили про його загибель, ми дуже засмутились, так як надіялись в те, що він виживе. Для нас старший лейтенант Прихід залишився прикладом, яким повинен бути справжній офіцер."