Батюк Валентин Євгенович

Батюк Валентин Євгенович

Дата та місце народження: 13 лютого 1979 р., с. Городище, Чуднівський район, Житомирська область.

Дата та місце загибелі: 28 липня 2014 р., висота Савур-Могила, Шахтарський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Стрілець-помічник гранатометника.

Підрозділ: 30-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув 28 липня 2014 р. під час бою за висоту Савур-Могила, Шахтарський район, Донецька область.

Сімейний стан: Залишилися батьки та 2 брати.

Місце поховання: с. Рогізна, Любарський район, Житомирська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Бій за Савур-Могилу
(посвята полеглому Герою Батюку Валентину Євгеновичу)

Запеклий бій. Савур-Могила.
Снарядів вибух раз у раз..
Стріляє, пре кацапська сила,
Всіх прагне знищити в цей час.

Наказ солдатам - йти у наступ,
Зайняти штурмом висоту,
Відкрити на узвишшя доступ,
Контролювати кругову.

А по ту сторону чеченці,
І бронетехніка гармат,
Ворожі навчені чужинці
Озброєні, як на парад.

А наші хлопці без нічого,
Лиш Дух вкраїнський - їх броня.
Життя ніхто не жалів свого,
Бо знав: позаду там рідня.

Ішли вперед і не здавались,
Тривав страшний жорстокий бій.
Навкруг лиш вирви залишались..
-Тільки вперед! Назад не смій!

Та не здаються наші хлопці,
Ніхто з бійців не підведе.
За Україну на цім боці,
Тридцята ОМБр іде.

Боєць Батюк в бою загинув,
Убило ще кілька бійців,
У небо з друзями полинув,
Життя віддав за земляків.

Війна безжальна, страшна, грізна..
Як коршун звістка в дім летить:
Везуть бійця в село Рогізне –
Батькам синочка хоронить.

Біль не забудеться ніколи
І серце мами не сприйме,
Що Валентин її додому
В батьківську хату не прийде.

Ольга Калина