|
Обставини загибелі: Загинув 12 лютого 2015 р. під час проведення «зачистки»
територій від залишків незаконних збройних формувань в селі Логвинове, що розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ (Донецька область).
В цьому бою також загинули: солдат Р. Мельничук,
солдат А. Камінський,
сержант А. Поліщук,
солдат І. Турков та
сержант В. Панчук, бійці 30 ОМБр:
солдат А. Браух,
старший солдат М. Сущук,
молодший сержант В. Шульга та боєць 79 ОАМБр:
старший прапорщик В. Суслик.
Сімейний стан: Залишилась дружина та донька.
Місце поховання: м. Київ, Берковецьке кладовище (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 5, місце 19. 
Указом Президента України № 12/2018 від 22 січня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).
 |
Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.
від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки |
 |
| від Полтави |
 |
Дякую за свободу, дуже гірко що ціна зависока. Випадкове знаоймство з героєм в потязі.
Антоніна | 
Проходив строкову військову службу під Ленінградом, у 1990-х роках служив за контрактом у окремій бригаді з
охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав в Україні Національної гвардії України.
З травня 2014 р. проходив службу у військовому резерві НГУ на посаді стрільця-гранатометника батальйону спеціального призначення "Донбас". Під час боїв за
Іловайськ, рятуючи з-під обстрілу вантажівку з боєприпасами, Володимир дістав осколкове поранення в руку, після лікування повернувся до підрозділу.
Режиссер студии "Вавилон 13" Лора Артюгіна:
"Скромный воин "Вован": "Я готов драться за 15 сантиметров своей земли!"
Есть такие люди. Тихие, спокойные, скромные. Но которые все понимают, всегда подставят плечо, поддержат и успокоят. Владимир с позывным "Вован", в батальоне с
призыва на Майдане. Попал в больницу после обстрела в Иловайске. Его глаза излучают доброту и свет, а после общения с ним на душе становилось как-то спокойней.
Лишь убеждения фронтовых товарищей заставили его все-таки поехать в больницу. Не хотел. Считал, что повреждение у него легкой тяжести и что нужно оставаться
воевать: «Как это так уехать? Там свои!». Мысли об одном - вернуться на фронт, побыстрей закончить войну и чтоб все остались живыми.
- У нас все дружные! Все друг за друга. Один за всех! Все за одного! И до конца! На вопрос «Почему записался в
батальон?» без колебаний отвечает: «Пришел защищать свою родину».
Вован сам родом из Полтавской области, по профессии системный администратор, но с военным бэкграундом. Служил в войсках быстрого реагирования под Ленинградом, в девяностых - в Киеве в охране посольств. Как и остальные бойцы, ни в коем случае не считал себя героем. «Мы — военные, мы должны через это пройти».
Его душа болела за местных гражданских. О них говорил с особым трепетом:
- Больше всего жаль мирных жителей, что они проходят через это. Страх в глазах, плачут. Удивлялись, почему стреляют по мирным. Наши ни по одному жилому городу не
стреляли. Я точно знаю: приказа не было. Они же [те, кто по ту сторону фронта] не считаются ни с чем.
- В Иловайске жесткие бои, но мы практически его взяли. Они гады огрызаются...Не давать им передышки, потому что они укрепляются.
Вопроса «Кто воюет по ту сторону?» ни у кого из бойцов не возникает.
- Очень большая разница в технике. Видите, и мы даже с таким вооружением долбали и будем долбать. Потому что мы за правду, а они за деньги. Если жаренным
пахнет, они убегают. Потому что за деньги. Они единственно что — могут отдать местным оружие, зазомбировать, а сами убегают.
Сказал, что парад на День Независимости провел бы без техники, ведь она очень нужна была там, на передовой. Однако на командование не жаловался. Больше мыслей о
людях простых, волонтерах...
- Волонтеры приходят толпами. Не знаю, что сказать людям...Забота...Неудобно себя чувствую. Аж слезу прошибает...Спасибо, что очень помогали люди в Артемовске,
в Курахово. Их заслуга тоже есть в том, что мы держимся.
Родные в больницу не приезжали. От жены сначала скрывал, но она все равно поняла.
- Вот как женщины все чувствуют?
Мы разговаривали с Вованом в днепропетровской больнице им. Мечникова после событий в Иловайске. Сегодня мы узнали, что он погиб под Дебальцево...
Вечная память Герою!"
|
