|
Обставини загибелі: Євген був разом з
полковником Борисом Борисовичем Кифоренко. Вiн їхав на
БТРі зв'язку пiд
номером 004 перед уазиком полковника Кифоренка.
Загинули вони разом 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ
(с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область). БТР підбили. Євген та
молодший сержант Юрковець Ігор Володимирович не змогли
евакуюватись з БТР та згоріли у ньому. Коли 30-го серпня 2014 р. у цьому місці працювала група Червоного Хреста, вона змогла забрати лише тіло
майора Губи Яківа Миколайовича, що встиг частково вистрибнути з підбитого БТР.
Його тіло було на землі. БТР був розпеченим від вогню, а відтак підступитись до нього та відкрити не було ніякої змоги. Лише 12 вересня 2014 р.
пошуковці Місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан") витягнули з БТР-у рештки загиблих хлопців та привезли їх до моргу 4-ї міської лікарні м.
Дніпропетровська. Упізнаний за тестами ДНК.
Військова операція: Бої за м. Іловайськ.
Сімейний стан: Залишились батьки.
Місце поховання: м. Барвінкове, Харківська область.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 7, місце 15. 
Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).
 |
 |
|
| Евгению от семьи Губы - Панкратовых |
Дорогому и любимому сыночку от родителей |
от волонтеров Днепропетровска |
|
 |
 |
| від учасників АТО Барвінківщини |
от города Барвенково |
Жені від класного керівника
Галина Василівна Щолок |
 |
|
|
|
| Справжньому другу і однокласнику від 11-А класу, випуск 2008 року |
від Олексія Зайця |
від прикордонників | | 
