|
Обставини загибелі: 08.20-08.25 23 липня 2016 року українські військові спостережного посту
поблизу селища Новозванівка Попаснянського району виявили просування ДРГ противника і відкрили по них вогонь зі стрілецької зброї. Двох диверсантів було
вбито та чотирьох поранено. Під час відступу ДРГ на свої позиції, ще четверо окупантів отримали поранення. Військовослужбовці нашого спостережного посту
забрали тіла загиблих диверсантів на свій опорний пункт. При них воїни Сил АТО знайшли російську зброю, міни та боєприпаси. Прагнучи завадити діям наших
військових, противник відкрив по них вогонь. Зокрема випустив 25 мін з мінометів 82 калібру та 55 - із 120 мм мінометів, здійснив 70 пострілів з
АГС-17, 3 - з СПГ-9, задіяв зенітну установку, 122 мм самохідні установки, а пізніше й танк. Ворожі обстріли тривали з 8.40 до 13 години 50 хвилин.
Внаслідок них Сергій загинув та отримали поранення четверо інших військовослужбовців. Близько 14.10 до спостережного посту Сил АТО вийшла ще одна ДРГ
противника, яка налічувала до 20 чоловік. Наблизившись на відстань до 50 метрів, диверсанти застосували стрілецьку зброю. Українські воїни відкрили вогонь
у відповідь, в результаті чого російських окупантів було зупинено і вони відійшли на свої позиції. За даними радіоперехоплення їхні втрати становили два
загиблими та п’ять пораненими. Під загрозою артилерійського та мінометного вогню особовий склад спостережного посту відійшов на сусідній спостережний пост.
Після припинення ворожого обстрілу близько 15.45 військовослужбовці ЗС України повернулись на попередню позицію.
О 16.15 під час закріплення на спостережному посту та відновлення системи інженерних загороджень група наших військовослужбовців висунулась у вперед з
метою недопущення раптового нападу противника, де вступила з ним у вогневий контакт. В результаті бою загинув старшина Р. Матвієць
та 3 отримали поранення. Втрати противника становлять 5 осіб за даними радіоперехоплення.
Місце поховання: м. Фастів, Київська область, Інтернаціональне кладовище, Алея Слави.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 8, ряд 6, місце 41. 
Указом Президента України № 421/2016 від 29 вересня 2016 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Указом № 21 від 10 лютого 2017 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно). 
Elena Lyubinetskaya: Ще один сокіл полетів в небеса... Сил більше немає терпіти цей біль...
Сьогодні загинув один із самих сонячних і світлих людей, яких я зустрічала на цій війні ..
Сергій "Бульдог" - 11-й бат. "Київська Русь". Буля, Булічка - інакше його ніхто не називав ... Як же так?
Сергій на війні з перших днів... - людина, яку війна не зламала, не зіпсувала і не зробила жорстоким...
Буля, спи спокійно... ти був справжнім воїном і живою легендою. Дякую Господу, що була знайома з Людиною з таким величезним серцем...
Як же хочеться кричати від болю...
Руслан Качмала: Сегодня ушел из жизни, лучший птурист которого я знал. Он прикрывал нас на штурме 22 числа прошлого месяца ....лучшего птуриста в Украине я еще не видел...
И неприятно понимать тот факт ,что после штурма наши не наступали, а наоборот отступали и единственный кто держал эти позиции, это был именно Буль...
И вообще, мне все это кажется неприятным предательством ,самых лучших пацанов. Лучшие из лучших уходят, а самые неспособные, которые называют себя АТОшниками, ходят по Киеву в военной форме без угрызения совести.
Он делал свою роботу не за "спасибо", а потому, что профессионал в своем деле, вот им будут гордиться его дети и его семья, потому что есть чем гордиться ...
Юрий Бутусов: Его жизнь и то, как он защищал Родину, заслуживают, чтобы о нем узнала вся страна.
Во время массированного обстрела российской тяжелой артиллерии, Сергей был смертельно ранен. 152 мм гаубичный снаряд накрыл позицию 11-го батальона
"Киевская Русь" 59-й механизированной бригады, в рядах которого воевал Сергей. Несмотря на страшное ранение, Шадских сумел сам вызвать помощь, и какой-то
невероятной силой воли удерживал себя в сознании, оставаясь на позиции. Он ушел из жизни как настоящий воин.
Сергей из города Фастов Киевской области. Оператор противотанкового ракетного комплекса "Фагот", на войне
с сентября 2014-го, заключил контракт. За полтора года войны совершил много боевых выходов и точных результативных боевых пусков. О его боевой работе
знает вся страна, я тоже писал о нем - именно младший сержант Шадских совершил один из самых эффектных пусков по врагу, когда 14 апреля 2016 года прямым
попаданием уничтожил сразу два "Урала" с минометами минометной батареи 6-го отдельного казачьего полка 2-го армейского корпуса РФ на Донбассе.
Впечатляющее видео этого взрыва смотрел каждый - два "Урала" с минометами и боеприпасами буквально испаряются после мощнейшей детонации боекомплекта.
Шадских с 2014 года удостоен знаками отличия министра обороны Украины "За зразкову службу", "Знак пошани", знаком отличия начальника Генштаба
"За взірцевість у військовій службі" ІІІ ступеню. Представлен командованием батальона к знаку отличия министра обороны "За військову доблесть" и к ордену
"За мужність" 3-го ступеня. К сожалению, представление на орден рассмотреть пока не успели.
Сергей пользовался большим авторитетом в батальоне, и невозможно передать боль утраты его боевых товарищей и его семьи.
Такие сержанты - настоящий фундамент нашей армии. Такие граждане - движущая сила нашего народа. Он был не просто героем - он был настоящим профессионалом.
По совокупности его боевых заслуг, и учитывая, что одно представление на него уже было оформлено, достоин также еще одной, и более высокой награды.
Надеюсь, представление будет рассмотрено также комитетом ордена "Народный герой Украины".
Пам'ятний знак на місці загибелі Сергія.
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
|
