|
Обставини загибелі: Загинув 20 січня 2015 р. під час ротації у Донецькому аеропорті внаслідок вибуху,
перекидання та послідуючого загорання МТЛБ. Разом з Віталієм загинув молодший сержант О. Боднарюк. Впізнаний за експертизою ДНК
у кінці червня 2015 р. Похований.
Станіслав Паплінський: "Мене й Колодія
Тараса супроводжували до нашої машини. Вперше у мене з’явилася можливість роздивитися "ластівку" зовсім близько. За металопрофілем, зірваним з огорожі над стіною, який тепер
стирчав під ланками траків, я зрозумів звідкіля нам довелося злетіти. В голові остаточно склалися пазли тієї миті, я усвідомив, чому був такий сильний удар. Шість, можливо,
вісім метрів донизу ми летіли, а потім приземлилися на землю, а втім, наше приземлення ліпше назвати катастрофою. Досі я гадав, що ми підірвалися на фугасі, навіть думав,
що на щось наїхали і перекинулися. Нарешті все стало на своє місце...
Ось чому відірвало паливний бак. Сама машина не ушкоджена, гусеничні ланцюги на місці, огорожа біля естакади не порушена, лише обгорілий і вже покритий іржею метал
"ластівки"... Вона лежали доверху траками, заніміла після тієї трагічної туманної ночі, лише з чималими вм’ятинами і дірками від бронебійних куль та осколків. У мене
була нагода в спокійному стані оцінити і зрозуміти, що відбувалося тієї жахливої ночі.
Я відчинив задні двері, ні не в тягач, я немовби відчинив портал у минуле, і те минуле мене повністю захопило...
Знову поряд літали кулі, почув стогони, крики, чітко побачив, як горить усе навколо мене і навіть відчув біль у тих місцях, де в’їлися рештки мін.
"Юрист" лежав у зігнутому положенні неподалік відсіку водія, весь обгорілий. Добре збереглася та частина тіла, котра була під бронежилетом. Я проник усередину і
через декілька секунд кинувся назад. Мене душив той дим, що за сорок дев’ять діб, здавалося, назавжди зник... Єство роздирали крик і стогони, що затихли сім тижнів тому...
Я глибоко вдихав повітря... Затим попросив у наглядачів закурити. Сепаратист одразу дав мені цигарку, бачачи мій стан, нічого не запитував і не докоряв, як завжди,
тим, що ми тварини, фашисти дістали вже їх, стріляючи куриво.
Я не просто курив, мені потрібний був час, щоб налаштувати себе на те, що мені слід повертатися у "ластівку".
"Не зупиняйся, рушай вперед, іди в минуле..."
З другої спроби я дістався до двигуна, далі вузький лаз і місце водія… Там у страхітній позі лежав обгорілий "Бандит"... Очевидно він до останнього подиху боровся
зі смертю, помер не одразу… Це водій, котрий тієї ночі віз нас у гущу пекла...
Я знову не міг володіти собою, вискочив назовні. Не обгоріле тіло мене налякало, а зусібіч налягла клаустрофобія, про
існування котрої навіть не здогадувався.
Більше в "ластівку" я залізти не міг. "Бандита" діставав Тарас Колодій, а я спромігся винести "Юриста". Доки чекали ноші, я розглядав все навколо, намагався знайти
собі виправдання. Терзали душу запитання: "Чому ми не справилися з бойовим завданням? Чому не врятували побратимів? Чому разом не вийшли?.."
А ще я згадував, як тоді намагався врятувати "Юриста", як йому говорив: "Тримайся я тобі допоможу…" Як благав: "Потерпи…"
А тепер ось несу його тіло, яке стало легким, мов пір’їна... І прошу прощення не за те, що бракувало сил, а за те, що так пізно...
Тієї ж ночі я написав пісню "Туман", яку присвятив доброму побратимові, відданому Вітчизні бійцю Гасюку Віталію на позивний "Юрист".
МТЛБ в якій загинув Віталій | Військова операція: Оборона Донецького аеропорту.
Місце поховання: м. Баранівка, Житомирська область (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 1, місце 35. 
Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
 |
Эти цветы возлагаю Герою! Герою, отдавшему жизнь за великий подвиг
во имя Украиснкой земли! За детей, родных, за свободу и лучшее будущее! Каждый Герой оставляет нам свой молчаливый наказ! Лицо, глаза, улыбка и
очень живой взгляд излучает тепло и надежду... Что все это не зря! "Слава Героям!" - Не просто слова... Слова омытые кровью, потом, землей, страданиями,
слезами, смехом детей и светлыми днями, радостью и верой в лучшее! Память о тех, кого нет с нами, теперь будет вечной! Бессмертие - это тоже
жизнь! В наших сердцах, мыслях, словах... Я низко кланяюсь тебе, Герой! Покойся с миром! Твой подвиг никогда не будет забыт! Ты навсегда
живой! Вечная Слава Героям!
Светлана НОЗАДЗЕ, Россия | |
