Дата та місце народження: 31 липня 1977 р., с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область.

Дата та місце загибелі: 4 березня 2016 р., м. Докучаєвськ, Донецька область.

Звання: Матрос.

Посада: Стрілець-регулювальник.

Підрозділ: 73-й морський центр спеціального призначення.

Обставини загибелі: 4 березня 2016 р. під час розвідки на Маріупольському напрямку передовий дозор «морських котиків», у якому був Юрій Горайський, вийшов на висоту в районі міста Докучаєвська, де наштовхнувся на диверсійно-розвідувальну групу противника. В результаті ближнього бою Юрій Горайський разом з побратимом з Одещини 27-річним Олександром Хмеляровим отримали смертельні поранення.

Сімейний стан: Залишились батьки, сестра, дружина та дві доньки.

Місце поховання: м. Збараж, Тернопільська область (фото надгробку:  ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 8, ряд 10, місце 6.

Указом Президента України № 132/2016 від 8 квітня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою Всеукраїнської спілки учасників бойових дій в АТО "Побратими України" медаллю "За оборону Маріуполя" (посмертно).

19 серпня 2016 р. рішенням Тернопільської міської ради присвоєно звання "Почесний громадянин міста Тернополя" (посмертно).

Указом Президента України № 395/2020 від 15 вересня 2020 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові", присвоєно звання «Герой України» (посмертно).

Земля пухом Волонтер

Це вірш якого написали про мого братика його бойові друзі, які були з ним разом там у тому його останньому бою... Написали так як відчували в ту ніч. Просто, щиро і сильно. Про Юру і Сашу які тоді загинули разом щоб врятували життя багатьом. Вони віддали життя щоб жили ми... А ми маємо пам'ятати. Вони йшли через ніч, Продираючись полем, По високій посохлій траві. Вони знали куди, Не питали навіщо. І ніщо не віщувало біди. Довга черга і тишина... Крик по рації - Двоє двухсотих! Сім разів повторив, Доки всі зрозуміли. Ніхто з нас не міг в це повірить. Я тримаю за руку його, Що волога від свіжої крові І ще тепла, як вранці, Коли ми вітались. Сині очі скляні Припорошені крихтами бруду. Не хотів закривати їх ти. Ти хотів залишитись на світі. Плащ намети в багряних слідах, Огорнули ваші статури. Сліз не міг не пролити ніхто По загиблих безсмертних героях.