Tulin Yevhen I (Zoria)
24 December 1972 – 5 September 2022Kyiv – Donetsk region
Biography
Not yet addedMilitary service
Junior Sergeant- Anikieienko Oleksandr
- Horodetskyi Anton (Banderas)
- Kotsur Volodymyr
- Lisnyi Vlas (Yol)
- Litvinov Serhii
- Lohvinenko Valentyn (Kachka)
- Melnychuk Vasyl
- Mochulskyi Kostiantyn (Fint)
- Petrenko Andrii
- Savitskyi Oleksandr (Sova)
- Semenenko Dmytro (Makar)
- Stepanov Anton
- Tkhoruk Andrii (Kapelan)
Anikieienko Oleksandr A8 October 1988 – 5 September 2022Horodetskyi Anton O (Banderas)21 April 1986 – 5 September 2022Kotsur Volodymyr P28 September 1971 – 5 September 2022Lisnyi Vlas V (Yol)24 January 1989 – 5 September 2022Litvinov Serhii I14 March 1987 – 5 September 2022Lohvinenko Valentyn L (Kachka)12 December 1988 – 5 September 2022Melnychuk Vasyl M12 March 1989 – 5 September 2022Mochulskyi Kostiantyn V (Fint)17 March 1991 – 5 September 2022Petrenko Andrii Ye30 November 1986 – 5 September 2022Savitskyi Oleksandr V (Sova)19 July 1984 – 5 September 2022Semenenko Dmytro O (Makar)27 August 1987 – 5 September 2022Stepanov Anton I24 March 1989 – 5 September 2022Tkhoruk Andrii V (Kapelan)10 December 1967 – 5 September 2022Burial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- Молодший сержант Євген Тулін (позивний Зоря) загинув 5 вересня 2022 р. під час ракетного удару в районі с. Богоявленка на Донеччині. Захиснику назавжди 49 років. Євген народився у Києві. Закінчив Київський технікум готельного господарства. Останні 15 років працював менеджером із продажу автомобільних аксесуарів. Він був профі у своїй справі насамперед завдяки своїм людським якостям — уважний до кожного, співчутливий. Женя став частиною життя багатьох людей. Був справжнім другом — чесним, завжди готовим прийти на допомогу, мав надзвичайне почуття гумору. Любив готувати, зустрічати гостей. Обожнював дарувати квіти та робити сюрпризи. Захоплювався історією, любив історичні фільми та книжки. З великим задоволенням подорожував Україною та різними країнами. Коли почалася повномасштабна війна, Євген став на захист України. Був начальником апаратної 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. «На війну пішов добровольцем. Так веліла йому совість. І він не міг вчинити інакше. Його побратими згадують: хоча Женя був старшим за них, він ніколи не жалівся і не скаржився. Він мужньо витримував жахи війни. Мав великі плани на життя: гучно відсвяткувати своє 50-річчя у колі сім'ї та друзів, полетіти до океану, переїхати у власний будинок, одружити доньок та побавитися з онуками. Я щаслива, що мала такого чоловіка: мужнього, гідного, люблячого, дбайливого та надійного. Це були найкращі 27 років мого життя, поруч із моїм чоловіком», — розповіла дружина Тетяна. «Євген завжди був щирим, відкритим до спілкування, на роботі він завжди був другом. Женя назавжди залишиться в нашій пам'яті 49-річним, сміливим, чесним, люблячим, дружнім…» — зазначили колеги. Євгена поховали на Берковецькому кладовищі у рідному Києві. У захисника залишилися мама, дружина і дві доньки.Платформа пам'яті 'Меморіал'