Гончар Анатолій Васильович (Єгер)

47-річний старший солдат Анатолій Гончар (позивний Єгер) помер 20 грудня 2023 р. поблизу с. Подоли на Харківщині. Під час виконання службових обов'язків у захисника не витримало серце. Анатолій був родом із Київської області. Закінчив 9 класів Обухівської загальноосвітньої школи № 3. Потім опанував фах зварювальника в професійно-технічному училищі в м. Українка. Пройшов строкову військову службу. Згодом деякий час працював на ТЕС, а далі влаштувався на підприємство «Інтерфом». Останнім часом був водієм у Києві. Любив тварин, мандри та відпочинок на природі. З перших днів повномасштабної війни разом із молодшим братом Юрієм чоловік вступив добровольцем до лав Збройних сил України. Спочатку перебував у службі охорони в Обухові, потім перейшов на Чернігівщину. Служив у 61-му окремому батальйоні, обіймав посаду старшого стрільця-оператора, командира відділення. У складі свого підрозділу був переведений на Куп'янський напрямок. Побратимам він запам'ятався мужнім та відважним, адже кілька разів рятував їм життя. За словами близьких, звістка про загибель молодшого брата стала для Анатолія тяжким ударом. Проте він мав твердий характер і загострене почуття справедливості. Тому продовжував воювати, відстоювати права та захищати — для нього це були не просто слова, а конкретні дії та вчинки. «Хрещений був доброю та світлою людиною. Він був моєю підтримкою, найкращим хрещеним татом, справжнім чоловіком. Він один із двох пар хрещених, хто залишився поруч зі мною. Вони із дружиною завжди підтримували мене, завжди хвилювалися за мене. Він назавжди в моєму серці, я буду любити тебе вічно, мій найрідніший», — написала Анастасія Матвієнко. Поховали Анатолія в рідному селі Тарасівка на Київщині. У нього залишилися батько Василь, дружина Світлана, син Максим, донька Єлизавета, а також інші рідні, близькі, друзі та побратими.