Репей Анатолій Васильович

Солдат Анатолій Репей загинув 29 червня 2023 р. поблизу с. Старомайорське на Донеччині. Разом із групою військових виконував бойове завдання. Коли бійці просувалися вперед по ворожій місцевості, захисник підірвався на протипіхотній міні та дістав смертельні травми. Воїну було 48 років. Анатолій народився у м. Жмеринка Вінницької області. У великій родині він був середнім сином. Ріс допитливим і жвавим, прикладом для наслідування у нього був батько, який працював водієм автобуса. Після школи вступив до Вінницького професійно-технічного училища на спеціальність «Центральне блокування зв'язку», пізніше здобув фах столяра та електрозварника. Проходив строкову військову службу в Навчальному центрі прикордонної служби. Потім обійняв посаду стрільця у військовій частині в Луцьку, згодом був радіотелефоністом. Повернувшись до цивільного життя, працював за кордоном. У вільний час обожнював рибалити. Любив природу. Мріяв про великий будинок, який з часом придбав і почав облаштовувати. «Толя бавив мене із перших днів мого життя, завжди був поруч. Ми знаходили спільну мову в усьому, здавалося, що ми завжди були заодно. Із людьми з дитинства був відкритий, щирий, товариський, ніколи нікого не образив», — поділилась спогадами молодша сестра загиблого Тетяна. «Спокійний, цілеспрямований і комунікабельний. Завжди працював. У рідному містечку його всі знають та добре пам'ятають. Підтримував і знайомих, і незнайомих людей, особливо зворушливо відгукувався на прохання стареньких», — додали рідні. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Анатолій одним із перших став до лав захисників рідної землі. Він був мобілізований до однієї з авіаційних бригад Повітряних сил ЗСУ. Обійняв посаду радіотелефоніста зенітної ракетно-артилерійської батареї одного з підрозділів, що здійснював охорону й оборону важливого військового об'єкта. Побратими пам'ятатимуть його серйозним, жвавим, ініціативним, працьовитим та відповідальним чоловіком. «Я знав Анатолія ще до служби в армії. Він був чоловіком, який свідомо вибрав шлях захисту Батьківщини, вважав це своїм обов'язком. Я часто дивувався його стійкості, наслідував його добрі вчинки. Сьогодні мені дуже не вистачає таких людей поряд…» — розповів його побратим Сергій. На початку 2023 р. Анатолій разом зі своїм підрозділом був відряджений до зведеної стрілецької бригади Повітряних сил. Після посилених тренувань із вогневої та бойової підготовки, тактичної медицини, тактики ведення бою та злагодження воїн вирушив на передові лінії оборони. Його підрозділ виконував завдання на Донецькому напрямку. Разом із морськими піхотинцями воїни боронили довірені рубежі від масованих атак ворога, вступаючи у запеклі бої з окупантами. Виконуючи бойові завдання, українські військові крок за кроком звільняли окуповані території рідної Батьківщини. «Мамочко, тільки дочекайся мене. Я приїду з перемогою додому!» — говорив чоловік своїй матері. І робив усе заради цієї жаданої перемоги. Проте за пів року Анатолій вирушив на своє останнє завдання. Поховали героя в рідному місті. В Анатолія залишилися мама Тамара Федорівна, дружина Галина, син Олексій, сестра Тетяна, брат Олександр, а також інші рідні, друзі та побратими. Посмертно солдат Анатолій Репей нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.