Сеньків Анатолій Ярославович (Семен)

53-річний молодший сержант Анатолій Сеньків (позивний Семен) загинув 4 травня 2022 р. під час виконання бойового завдання в районі с. Оріхове на Луганщині. Анатолій народився у с. Береславка Кіровоградської області. Закінчив 10 класів Василівської середньої школи. Навчався у Кіровоградському будівельному технікумі. Проходив строкову військову службу. Працював оператором очисних споруд у Петрівській виправній колонії № 49. Любив із синами ходити на річку ловити рибу, а з дружиною — до лісу за грибами. Після початку повномасштабної війни 17 березня 2022 р. Анатолія мобілізували до лав Збройних сил України. Обіймав посаду командира зенітно-ракетного відділення 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. «Люблячий чоловік, батько, дідусь, брат. Не боявся ніколи ніякої роботи, завжди був щирий і відвертий. Любив жартувати, чим усім підіймав настрій. Завжди говорив усе своїми словами, нічого не приховував. Був щирим та відвертим. Дуже любив свою родину й оберігав її. Усе життя працював, щоб забезпечити сім'ю, ніколи не скаржився, що важко, лише пожартує, усміхнеться і знов працювати... На війну він пішов, попри свої набуті з віком болячки, не ховався за чужі спини. Він сумлінно захищав свою країну, свою родину... Серце розривається від болю... Ми так чекали його дзвіночка зі словами: «Я ЖИВИЙ»... Він — наш захисник, він — наш Герой! Він — найкращий тато у світі, завжди старався, тягнувся, щоб у нас, його дітей, все було, старався всього навчити... Лише не навчив маму та нас, своїх дітей, як нам бути без нього. Важко проживати свій день без тата, болить серце за те, що він пережив», — розповіла донька Наталія. Анатолія Сеньківа поховали у с. Новий Стародуб на Кіровоградщині, де він прожив останні 12 років. У захисника залишилися сестра, дружина, два сини, донька та четверо онуків.