Небор Андрій Ігорович

Небор Андрій Ігорович народився 4 жовтня 1979 р. у смт Володимирець Вараського району Рівненської області. Його батько на той час працював зубним техніком, мати була домогосподаркою. Коли Андрію виповнилось чотири роки, родина повернулася до м. Калуш Івано-Франківської області. Там пройшли дитинство і юність хлопця. У школі Андрій був старанним учнем, з усіма дружив. З навчальних предметів любив історію та фізику. Після 9-го класу вступив у Калуське вище професійне училище № 7, здобув кваліфікацію електрозварника ручного зварювання, газозварника, оператора автоматичних, напівавтоматичних машин зварювання, коваля ручного кування. В училищі займався вільною боротьбою, туризмом, плаванням на катамаранах та альпінізмом. Після переїзду родини в м. Івано-Франківськ у 1997 р. був призваний на військову строкову службу до навчального підрозділу «Десна», в якому здобув спеціальність командира командно-штатної машини зв’язку. Після закінчення навчання в «Десні» був направлений до військової частини в м. Біла Церква, де Андрій продовжив свою службу на посаді командира взводу зв’язку старшого обчислювача мінометної батареї. Звільнившись у запас, Андрій працював охоронцем та водієм. У 2003 р. одружився з коханою дівчиною Людмилою. Жили в м. Івано-Франківськ. У 2009 р. народилась донечка Ангеліна. Андрій себе показав як хороший, надійний чоловік та люблячий батько. У щасливому шлюбі прожили 19 років. Часто любив повторювати: «Треба жити кожен день, як останній, бо життя коротке…». Коли у 2014 р. нависла загроза війни, Андрій Небор отримав повістку. Товариш запропонував йому вступити до лав Добровольчого батальйону «Івано-Франківськ» — підрозділу патрульної служби поліції особливого призначення. Погодившись, Андрій Небор до 2018 р. брав участь в АТО. Був снайпером. Під час служби здобув безцінний досвід, бойові вміння, вірних друзів. У перший день повномасштабного російського вторгнення Андрій, як і більшість військових з їхнього батальйону, повернувся на службу, їздив на патрулювання. 1 квітня 2022 р. йому прийшла повістка, а 14 квітня він вирушив на Схід України у складі ЗСУ. Із 14 квітня по 31 травня 2022 р. Андрій виконував бойові завдання, з рідними не бачився, крім одного разу по відеозв’язку. Волонтери до них не доїжджали. Умови були складними. Утримували м. Рубіжне, потім їх вивели через річку. 29 травня Андрій Небор востаннє подзвонив дружині. Довго розмовляли про все. Андрій пообіцяв передзвонити. Не передзвонив… Загинув Андрій Небор 31 травня 2022 р. від кулі снайпера біля с. Привілля Луганської області. Чин похорону відбувся 9 червня 2022 р. у м. Івано-Франківськ. Попрощатися з полеглим героєм прийшла родина, чимало містян, працівники ліцею № 17 та товариші по службі. У загиблого героя залишилися батьки, брат, дружина та донечка.