Чертов Андрій Миколайович (Мажор)

21-річний солдат Андрій Чертов (позивний Мажор) загинув 30 липня 2023 р. у районі м. Оріхів Запорізької області. Під час виконання бойового завдання опинився під завалами будівлі внаслідок влучання ворожої керованої авіабомби у місцерозташування підрозділу. Через тиждень воїн мав одружитися із коханою. Андрій народився у с. Бурчак Запорізької області. Жив у Запоріжжі. Закінчив Михайлівське вище професійне училище, здобув фах оператора з обробки інформації та програмного забезпечення. Захоплювався автомобілями та футболом, мав багато нагород. Любив життя, мав багато планів. Після навчання працював у Польщі. Окрім того, займався всім, де можна було заробити кошти, — таксі, доставкою, перепродажем товарів. Повернувся в Україну, і через декілька місяців почалась велика війна. З самого початку повномасштабного вторгнення хлопець почав шукати можливості потрапити на службу в ЗСУ. Усі військкомати в місті відмовили через вік і запис про непридатність за станом здоров'я. Але це його не зупинило. Знайшов можливість потрапити до Запорізького добровольчого підрозділу. Проходив навчання, брав участь у бойових діях на Сході. Згодом таки зумів потрапити на службу. 1 вересня 2022 р. вступив до лав ЗСУ. Проходив службу в 47-й окремій механізованій бригаді «Маґура». Обіймав посаду водія в ПВЗ. Через місяць перевівся в службу охорони державної таємниці, де служив до загибелі. «Відбір у цю бригаду був жорстким. Потрапити було непросто, а в нього вийшло. Завжди говорив про те, що справжній чоловік повинен захищати свою сім'ю, свій дім, свою країну. Його дім окупований. Мріяв про те, що скоро його звільнять і він обійме бабаню (так називав бабусю). У свої занадто юні роки зробив більше, ніж багато хто за все життя. Він — моя душа. Він — мій світ. Я б усе на світі віддала, щоб мати можливість його врятувати. Він був, є і буде у мене і для мене найкращим. У нього багато друзів, він завжди всім допомагав, на всьому розумівся і міг зробити будь-що. Він — моя кам'яна стіна. Він дуже хотів дитину. І я впевнена, що був би найкращим татом. Ми мріяли про великий будинок, велику сім'ю… Він дуже хотів після війни займатися сільським господарством. Але сталось непоправне. Усе те, що ми хотіли разом, я обов'язково втілю у життя. Зроблю все так, як він хотів. У пам'ять про нього. Я вдячна долі за те, що мені пощастило кохати і бути коханою цього чоловіка. Він — мій Герой. Люблю назавжди, чекаю і йду назустріч», — поділилася наречена воїна Ольга. Вона — військовослужбовиця, служила разом із Андрієм. Поховали воїна на Капустяному кладовищі у Запоріжжі. В Андрія залишилися батьки, бабуся, молодша сестра, вагітна кохана, багато рідних і друзів.