Мачулянський Андрій Миколайович (Мак)

Старший сержант Андрій Мачулянський (позивний Мак) загинув 30 серпня 2023 р. у районі с. Стара Гута Сумської області. Виконуючи бойове завдання, дістав смертельні поранення під час ворожого обстрілу. Захиснику було 43 роки. Андрій був родом із с. Колом'є Хмельницької області. Навчався у Нетішинській загальноосвітній школі № 2. Потім закінчив із відзнакою Нетішинське ПТУ № 23, здобув фах радіомеханіка з ремонту й обслуговування теле- і радіоапаратури. Після проходження строкової військової служби працював електромонтером на Хмельницькій АЕС. У 2002 р. служив за контрактом у в/ч А0481 у м. Яворів. Із 2003 р. виконував гуманітарну місію в Кувейті на посаді гранатометника. У 2004–2005 рр. виконував миротворчу місію в Іраку у складі 6-ї та 7-ї механізованих бригад, обіймав посади кулеметника і командира відділення. У 2005–2006 рр. виконував миротворчу місію в Ліберії у складі 56-го окремого вертолітного загону, обіймав посаду командира відділення загону охорони. Із 2007 р. проходив навчання за програмою підготовки головних сержантів взводів у «Десні», курс підготовки старшого сержантського і старшинського складу у школі НАТО в німецькому місті Обераммергау. Також проходив навчання з підготовки головних сержантів рот. У 2008 р. проходив курс із підготовки сержантів армії США в Європі (м. Графендер, Німеччина). У жовтні 2008 р. був призначений на посаду командира навчального взводу Центру підготовки сержантів у Харкові, у 2009 р. — на посаду головного старшини військового коледжу сержантського складу НТУ «ХПІ» (Харків). Із 2013 р. працював за контрактами на іноземні фірми у Шрі-Ланці та Афганістані. Також вступив до Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», де встиг провчитися лише 3 роки. Під час повномасштабного російського вторгнення Андрій захищав свою країну в лавах 114-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України. Був головним сержантом стрілецького взводу. Воював у Сумській, Харківській, Запорізькій, Донецькій, Луганській та Чернігівській областях. За час служби був нагороджений нагрудними знаками і медалями: «Кращий сержант сухопутних військ ЗСУ», «Воїн-миротворець», «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, «За службу Миру», «За службу в Іраку». Із початку повномасштабного вторгнення став повним кавалером ордена «За мужність». «Мій коханий був патріотом. Його любов до рідної землі безмежна! Андрій любив Україну і всім серцем переживав за її майбутнє. Вивчав історію, читав дітям книжки українських поетів. Мав хобі усього життя — нумізматику. Я не знаю добрішої, чистішої, освіченішої людини. Душа компанії. Ми завжди будемо пишатися його мужністю та незламністю», — розповіла дружина загиблого. Поховали воїна на Алеї Героїв Нового кладовища у м. Нетішин. У нього залишилися батьки Микола та Валентина, дружина Оксана, син Владислав, донька Анастасія. 14 жовтня 2023 р. Андрію присвоєно чергове військове звання «Головний сержант» (посмертно).