Чишко Андрій Олександрович (Чиж)

34-річний солдат Андрій Чишко (позивний Чиж) загинув 19 квітня 2024 р. під час виконання бойового завдання в районі с. Терни на Донеччині. Його життя обірвав ворожий FPV-дрон. Андрій народився у м. Запоріжжя. Закінчив місцеве вище професійне училище № 27 та опанував фах токаря. Займався гандболом, але покликанням його життя була кулінарія. До великої війни працював кухарем в одному з закладів харчування у Польщі. Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік повернувся з-за кордону та долучився до лав Збройних сил України. Воював у складі 3-ї окремої штурмової бригади. Обіймав посаду командира відділення. Побратими згадують, що у Чижа був завжди найсмачніший борщ. За гідну службу отримав такі відзнаки: «За сприяння обороні Києва», «Золотий хрест», «Хрест хоробрих». «Андрюха... Друг Чиж. Справжній патріот та взірець української нації. На початку повномасштабного вторгнення, коли більшість чоловіків тікала зі своїх домівок за кордон, ти без вагань їхав з-за кордону захищати свою Батьківщину, бо прийшла біда в країну і ти не міг стояти осторонь. Ти завжди хотів двіж та можливість нищити ще більше ворогів. Пройшов Бахмутську кампанію. Коли друга Форда засипало внаслідок прильоту в бліндажі, ти без вагань під щільним обстрілом побіг його відкопувати своєю каскою, чим врятував йому життя. Авдіївська кампанія — саме пекло, ти був стриманий, командир відділення, вів за собою хлопців, і завдяки тобі вийшло виконати поставлене завдання. Але, на жаль, не без втрат, коли куля російського снайпера забрала життя друга Коса, а тобі поцілила у плиту, яка і врятувала життя. Терни. Нашому батальйону поставили завдання гасити пожежу прориву окупантів саме на цьому напрямку. Ти з хлопцями тримав найбільш відповідальну ділянку, втрата якої спричинила би загибель десятків побратимів, які могли залишитися в оточенні. Атака FPV, яку, ймовірно, ти не почув через інтенсивність обстрілів, забрала твоє життя. Життя, яке ти віддав, щоб зберегти десятки інших. Друг Чиж, маю за честь служити з тобою і бути другом. Служити, тому що ти назавжди з нами в строю. Не пробачимо, помстимося та продовжимо твою справу — здобути перемогу!» — написав побратим із позивним Кічман. Поховали Андрія на кладовищі імені Леваневського у Запоріжжі. У захисника залишились мама, кохана, рідні, друзі та побратими.