Горохолінський Андрій Володимирович (Че Гевара)

42-річний старший солдат Андрій Горохолінський (позивний Че) загинув 23 вересня 2024 р. поблизу с. Малі Проходи на Харківщині. У складі групи спеціального призначення він виконував бойове завдання з евакуації підгрупи. Захисники натрапили на ворожу засідку FPV-дронів. Че та його побратим загинули на місці від поранень, несумісних із життям. Андрій народився у м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області. У 2005 р. закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка і здобув кваліфікацію викладача філософії. Ще зі школи вступив до лав «Пласту». За роки пластування був співорганізатором численних таборів, вишколів для дітей і молоді. Був професійним інструктором. З юності захоплювався військовим спорядженням та військовою справою. У цивільному житті працював інструктором із туризму та інженером-конструктором військового спорядження в «Українській броні». У 2014–2015 рр. брав участь в АТО у складі добровольчого батальйону «Гарпун». У 2017–2020 рр. служив за контрактом та воював в АТО / ООС. Із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист країни, повернувшись з-за кордону. Служив у 8-му окремому полку спеціального призначення ССО імені князя Ізяслава Мстиславича. Виконував бойові завдання на території Харківської, Сумської, Донецької та Луганської областей. Завжди демонстрував непересічну сміливість, рішучість та професіоналізм. За службу військовий був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, відзнакою «Золотий хрест», відзнакою МОУ «Вогнепальна зброя», неодноразово отримував відзнаки «За поранення». Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня. «Андрій був втіленням лицарських чеснот, які плекав, і власним прикладом навчав цього інших. Він був справжнім філософом-мрійником, а ще ходячою енциклопедією, бо знав абсолютно все, що б ти його не запитав. Але, попри це, він був неймовірно скромним. Ніхто з друзів і рідних ніколи не знав подробиць чергового поранення чи чергової відзнаки. Безкомпромісність і стійкість поглядів вражала всіх, хто його знав. Він неймовірно любив життя, та найбільш — Україну», — розповіла його сестра Марина. Поховали Андрія на Алеї Слави Кам'янець-Подільського міського кладовища. У воїна залишилися батьки, молодша сестра, дружина і син.