Задніпряний Андрій Володимирович (Прянік)

Військовослужбовець Андрій Задніпряний (позивний Пряник) дістав численні важкі поранення 16 листопада 2022 р. під час ворожого мінометного обстрілу під м. Вугледар Донецької області. Лікарі боролися за життя захисника упродовж 11 днів. Однак 27 листопада боєць помер у шпиталі Києва. Йому назавжди залишилось 29 років. Андрій народився і прожив усе життя в Києві. Після школи закінчив Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». Працював молодшим системним адміністратором у компанії «Віді Автосіті». Любив грати в комп'ютерні ігри, особливо автомобільні симулятори, читати та міг безмежно довго розмовляти про автомобілебудування. Завжди мріяв про собаку, і день, коли в нього з'явилася вівчарка Нікі, став одним із найщасливіших у його житті. Також весь час дбав про інших більше, ніж про себе. Під час повномасштабного російського вторгнення Андрій не зміг залишитись осторонь, тому приєднався до лав 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. У складі свого підрозділу чоловік боронив рідні землі від окупантів. «Андрій, певно, був одним із тих людей, які просто не вміють сумувати. Він завжди усміхався і навіть у найважчі часи знаходив привід подивитися на все трохи інакше — і життя вже не здавалося таким похмурим. Ще 24 лютого він точно знав, що боронитиме нашу країну стільки, скільки буде необхідно, тож з першого дня став до лав ЗСУ. А під час зустрічей, яких за ці місяці випадало лише кілька, переживав тільки за одне — чи достатньо робить для нашої перемоги. І, звісно, постійно заспокоював своїх рідних та близьких, наче для нього це лише легка прогулянка без жодної небезпеки. А сам побував у гарячих точках, які згадують з острахом і зараз», — розповідають друзі полеглого бійця. Поховали захисника на Південному кладовищі у Києві. В Андрія залишилися батьки і наречена.