Logo site

Закаврашний Андрій Віталійович (Міссісіпі)

31 серпня 1997 – 14 листопада 2022
Чернігівська обл. – Донецька обл.
https://back.memorybook.org.ua/flags/ua.svg
Старший солдатСтарший солдат

    • Біографія

      Народився в селі Лихачів, Чернігівської області. З 2003 року навчався у Лихачівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після закінчення 9 класів здобував освіту у агротехнічному інституті НатіНуБіп, на факультеті економіки, логістики та інформаційних мереж. 

      У 2017-2019 роках пройшов строкову службу у Миколаєві в/ч А2062 406 оабр ВМС України, пізніше перевели у 36 бригаду Морської піхоти ВМС України, де і отримав звання старшого матроса, а потім лише з початком повномасштабного вторгнення він приєднався до в/ч А1815 1 танкової бригади, де його звання перевели у сухопутне і він став старшим солдатом ЗСУ. 

      У лавах 1-ої окремої танкової Сіверської бригади брав участь в обороні Чернігівщини, Донеччини та Запорізької області. Під час участі в бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні російської агресії старший солдат Закаврашний отримав тяжке поранення, яке виявилося, на жаль, несумісним з життям. 

      Помер в 5-тій міській лікарні міста Запоріжжя.

    • Військова служба

      Старший солдат

      У 2017-2019 роках пройшов строкову службу у Миколаєві у складі 406 оабр ВМС України, пізніше був переведений у 36 бригаду Морської піхоти ВМС України, де отримав звання старшого матроса.



      Помер 14 листопада 2022 року у 5-тій міській лікарні міста Запоріжжя внаслідок отриманих раніше важких поранень.

    • Місце поховання

      Ще не додано

    • Фото і відео

      Ще не додано

    • Україна пам'ятає

    • Спогади

      Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ять

    • Вшанування пам'яті

      Ще не додано

    • Публікації

      • Старший солдат Андрій Закаврашний (позивний Міссісіпі) помер 14 листопада 2022 р. у лікарні від поранень, отриманих напередодні біля с. Времівка на Донеччині. Захиснику було 25 років. Андрій народився у с. Лихачів Чернігівської області. Після школи закінчив Ніжинський агротехнічний інститут. Проходив строкову службу в армії у Миколаєві, де отримав звання старшого солдата. Під час повномасштабної війни Андрій захищав Україну в лавах 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Був стрільцем-помічником гранатометника. Брав участь в обороні Чернігівщини, Донеччини та Запорізької області, де дістав контузію. Під час обстеження лікарі виявили у нього іншу хворобу — гонартроз, та пропонували відправити на лікування. Однак захисник відмовився та повернуся на передову до побратимів, звідки вони знову вирушили на Донеччину. «Він був позитивною, веселою людиною, яка несла світло всім, хто перебував поруч. Завжди привітний, ввічливий. Намагався всім допомогти, хто цього потребував. Не любив, щоб хтось сумував, всім завжди підіймав настрій, любив, щоб усі посміхалися. Він був, як вогник з іскорками, якими запалював навколишніх, напевно, так швидко від цього і перегорів. Мріяв про великий будинок, в якому жили б усі рідні», — розповіла рідна сестра героя Ольга. «Андрій був активним студентом, завжди усміхнений, щирий та добрий, таким він навіки залишиться в наших серцях! Спогад про його життєвий подвиг житиме у нашій пам'яті вічно!» — зазначили на сторінці Ніжинського інституту. Поховали військовослужбовця у рідному селі на Чернігівщині. В Андрія залишилися мама, бабуся, дві сестри та двоє братів.
        Платформа пам'яті 'Меморіал'