- Укр
- Англ
Жигайло Андрій Володимирович (Малюк)
12 грудня 1996 – 13 червня 2023Львівська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 26-річний молодший сержант Андрій Жигайло (позивний Малюк) загинув 13 червня 2023 р. поблизу с. Іванівське на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, захисник отримав ворожу кулю в серце. Андрій народився і жив у м. Червоноград Львівської області. Закінчив Львівський військовий коледж сержантського складу НАСВ та Володимирський педагогічний фаховий коледж імені А. Ю. Кримського. У мирному житті працював на приватному підприємстві, також був співробітником компанії «Нова пошта». У 2015 р. брав участь в АТО. З початком повномасштабної війни чоловік знову без роздумів став на захист своєї країни від ворога. Проходив службу в лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Під час служби боєць був неодноразово відзначений нагородами, зокрема відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест», а вже посмертно — орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Андрій пішов на війну свідомо, залишивши вдома дружину та двох маленьких діток, бо розумів, що захищати рідну землю, народ — це його святий обов'язок. Він завжди повторював: «Хто, як не я». На війні був понад рік. Він був справжнім воїном, патріотом, взірцем незламності та міцності духу, сили волі та нескореності… Андрійка поважали побратими, цінували як людину слова і діла, прислухалися до його думки, зверталися завжди за порадою. Він був людиною правди і честі. Першим ішов у бій і виходив останнім, прикриваючи інших. Разом із побратимами боронив Україну в найгарячіших точках, на Бахмутському напрямку. Він був справжнім сином України, справжнім воїном-захисником, люблячим чоловіком, батьком, сином, онуком, братом, другом. Його мрія — дожити до перемоги — на жаль, не здійснилася… За два тижні до смерті Андрій врятував побратиму життя. Й отримав за це нагороду. Крім цього, він уже був відзначений іншими нагородами, якими тепер пишаються його близькі люди», — написала дружина загиблого Ольга. «Коли почалася війна, мій син залишив доньку і вагітну дружину. Андрійко був на війні 1 рік і 4 місяці. Він був затятим патріотом», — додала мама воїна Ірина. Поховали десантника на Алеї Слави цвинтаря у с. Бендюга на Львівщині. В Андрія залишилися мама, брат, сестра, дружина, донька і син.Платформа пам'яті 'Меморіал'