- Укр
- Англ
Іщенко Антон Вікторович
6 серпня 1968 – 14 липня 2022Запорізька обл. – Запорізька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Іщенко Антон Вікторович народився 6 серпня 1968 р. у м. Запоріжжя. Закінчив Запорізьку середню школу № 31. У 1985 р. вступив на хімічний факультет ДНУ, який закінчив у 1992 р. У період навчання Антон був призваний на строкову службу: в 1987–1989 рр. обіймав посаду оператора зенітно-ракетного комплексу. Після незалежності України багато підприємств припинило працювати, тому за отриманою спеціальністю знайти роботу було вкрай складно. Через це Антон Вікторович додатково здобув другу вищу освіту за спеціальністю «Економіка» у Запорізькій державній інженерній академії. Понад 20 років працював у банківській сфері: у Приватбанку та Укрсиббанку, пройшовши шлях від рядового співробітника до керівника групи відділень УкрСиббанку. Останні два роки обіймав посаду головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області. Із початком повномасштабного російського вторгнення Антон Іщенко пішов до військкомату, з перших днів війни – на фронті. Був направлений у Нацгвардію, у 9-й полк оперативного призначення, обіймав посаду спеціаліста — оператора відділення управління гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону. Був направлений на захист Запорізького аеропорту. У травні 2022 р. був переведений до десантного підрозділу, що брав участь в боях за Малинівку, Успенівку на Донецькому напрямку. Через місяць Антона Іщенка повернули на Запорізький напрямок, у с. Кам’янське. Загинув 14 липня 2022 р. унаслідок розриву ворожого снаряда. Похований на Осипенківському кладовищі в м. Запоріжжя. Залишилися дружина, троє дітей, батько та брат.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Антон Іщенко загинув 14 липня 2022 року, під час оборони рідного Запоріжжя. Захисник отримав смертельні поранення під час артилерійського обстрілу. Наступного місяця йому мало виповнитися 54 роки. Антон народився і жив у Запоріжжі. Здобув фах хіміка у Дніпропетровському національному університеті ім. Олеся Гончара. Згодом також отримав другу вищу освіту за спеціальністю «Економіка» у Запорізькій державній інженерній академії. Понад 20 років працював у банківській сфері: у Приватбанку та Укрсиббанку. Останні два роки працював в Держаудитслужбі. Дуже любив готувати та пригощати усіх. Робив смачні плов, торти, долму тощо. Обожнював подорожувати як по Україні, так і за кордоном. Також сильно любив свою сім'ю. У вільний час рибалив. Після початку повномасштабної війни чоловік не зміг всидіти у тилу та пішов захищати Україну. Приєднався до лав 9-го полку оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади Національної гвардії України. Чоловік захищав рідне місто Запоріжжя та загинув біля села Кам'янське Запорізької області. «Наша сім'я втратила дуже мудрого, доброго, найкращого батька на цій війні... А для України він був справжнім патріотом, який довів це не словом, а справою. І він був таким завжди, пішовши в перший день війни до військкомату. Звісно, він у першу чергу пішов захищати свою сім'ю, яка з перших днів була в небезпеці. Але захищаючи їх, він захищав і інші мирні сім'ї...», – зазначив старший син захисника Олексій. Поховали військовослужбовця у рідному Запоріжжі. У Антона залишилися батько, брат, дружина та троє синів.Платформа пам'яті 'Меморіал'