Лавровський Артем Олександрович

Старший солдат Артем Лавровський загинув 3 травня 2022 р. у м. Маріуполь на Донеччині. Під час виконання бойового завдання на заводі «Азовсталь» отримав поранення, несумісні з життям. Воїну назавжди 21 рік. Артем народився в м. Козятин на Вінниччині. Закінчив школу № 2. Продовжив навчання в місцевому міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту за спеціальністю «Оператор комп'ютерного набору та постачання». Після закінчення училища був призваний на військову службу до 12-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України. Брав участь у бойових діях на Донеччині та Луганщині. З початку повномасштабного російського вторгнення став на захист Маріуполя. «Із початку повномасштабної війни до середини квітня син дзвонив разів п'ять. Востаннє — 18 квітня. Артем подзвонив: «Мам, ймовірніше за все, я не повернуся. Бережи себе і моїх молодших братів. Тільки не плач…». Коли перестав виходити на зв'язок, на гарячій лінії мені жодної відповіді не дали. А 9 травня повідомили, що син загинув 3 травня. Я як тільки плачу, так і сниться. Просить, щоб не плакала. Останнім часом сниться, яким був у дитинстві. На нього дуже стає схожим найменший мій син. Мені всі говорять: «Дивися, Артем повертається до вас через Максима». Згадуємо, яким він був позитивним і веселим. Із 9-го класу захопився автомобілями і мотоциклами. Мріяв подорожувати Україною, мати сім'ю і щасливо жити. Планував після армії одружитися з коханою дівчиною. Клята війна забрала його назавжди», — розповіла мати Лілія Гончарова. 15 травня 2022 р. на центральній площі Козятина відбувся спільний молебень у пам'ять про загиблого Артема Лавровського. В Артема залишилися мама, троє молодших братів, бабуся і тітка.