Вавілов-Дзигаленко Богдан Вікторович

Вавілов Богдан Вікторович народився 5 травня 1995 р. у м. Вінниця. У 2013 р. закінчив Вінницьку загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів № 18. Богдан — із династії військових, коріння якої сягає українського козацтва. Прадід Богдана — Вавілов Павло Васильович, був першокласним льотчиком. У 1941 р. над територією України літак Павла Васильовича був підбитий німцями, а сам льотчик дістав тяжкі поранення і був комісований та відправлений до тилу. Проте щойно залікував рани, він одразу повернувся захищати Батьківщину від загарбників. У 1945 р. під час відступу німців його літак був збитий над Запоріжжям. Дідусь Богдана — Вавілов Георгій Павлович, пішов стопами свого батька і також став першокласним військовим льотчиком, який не тільки вправно ніс службу, а й проводив практичні заняття для молодих курсантів. Знаючи історію своєї сім'ї, Богдан усвідомлено вибрав шлях військового. Він з дитинства мріяв бути захисником та воїном. У 2013 р. Богдан Вавілов підписав контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України та став на захист нашої держави. Із 2014 р. гвардієць 7 разів заступав на ротації в районі проведення АТО / ООС. У 2018 р. здобув вищу освіту в Академії МВС України (м. Київ). Після повномасштабного вторгнення військ рф на територію України 24 лютого 2022 р. Богдан Вавілов знову повернувся до лав Національної гвардії України та став на захист Батьківщини. Впродовж місяця він тренував бійців, які збиралися на фронт, та постійно просив свого командира, щоб і його відправили на передову. 24 березня 2022 р. Богдан Вавілов був відряджений до угрупування НГУ в ОТУ «Схід» для виконання бойових завдань. 19 квітня 2022 р. Богдан Вавілов у складі 54-ї ОМБр виконував службово-бойові завдання неподалік с. Солодке Мар’їнського району Донецької області. Під час артилерійського обстрілу ворога Богдан дістав осколкове поранення голови, але, попри це, виніс на собі з-під обстрілів трьох поранених побратимів, після чого втратив свідомість та був доставлений до реанімаційного відділення Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова. У лікарні гвардієць 10 днів боровся за життя, але від отриманих поранень помер 30 квітня 2022 р. Богдан мав добре серце, а також яскраво виражене почуття справедливості, він завжди був оточений друзями, які його щиро любили. Хлопець був світлою, відкритою людиною, мав гарне почуття гумору та любив життя в усіх його проявах. Мріяв продовжити навчання, побачити світ, створити сім’ю. Богдан мав безліч грандіозних планів та горів бажанням втілити їх у життя. На жаль, цим планам не судилося збутися... Поховали гвардійця на алеї Слави Сабаровського кладовища у м. Вінниця. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Вавілова Богдана Вікторовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Згідно з наказом командувача Національної гвардії України, Богдан Вавілов навічно занесений до списку особового складу в/ч 3008 Національної гвардії України.