- Укр
- Англ
Горошко Борис Борисович
31 серпня 1984 – 5 квітня 2022Львівська обл. – Донецька обл.
Орден «Золота Зірка»

Біографія
Борис Горошко народився 31 серпня 1984 року в місті Вишнівці, нині Вишнівецької громади Кременецького району Тернопільської области України. Навчався в Новокалинівській загальноосвітній школі. Закінчив Харківський інститут Повітряних сил. У 2006—2009 роках служив у 301-му зенітному ракетному полку. Учасник миротворчих місій ООН у Ліберії та Демократичній Республіці Конго, а також бойових дій на сході України. У 2009—2022 роках — у 12-й окремій бригаді армійської авіації, де обіймав посаду начальника штабу — заступника командира вертолітної ескадрильї. Загинув 5 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання із перельотів на «Азовсталь» як командир екіпажу. Похований 21 липня 2023 року Полі Почесних поховань № 86-А Личаківського цвинтаря. Залишилися дружина та донька.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Командир екіпажу Мі-8 Борис Горошко загинув 5 квітня 2022 р. під час виконання бойового завдання з прориву на територію «Азовсталі» у Маріуполі. Туди мали доставити озброєння, а звідти — забрати поранених. На борту Мі-8 разом із Борисом були ще два члени екіпажу та ГУРівець. Їм вдалося доставити зброю та ліки, але евакуювати поранених так і не змогли. Льотчику було 37 років. Борис народився у м. Спаськ-Дальній (росія). Його батько був льотчиком. За рік родина переїхала до Німеччини, ще через 5 років — до м. Новий Калинів на Львівщині. Там Борис навчався у школі. Потім закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Постійно розвивався, захоплювався гірськолижним спортом, плаванням, бігом, йогою, шахами, відеозйомкою, походами в гори, книгами та автомобілями. Найбільше цінував у людях чесність. Мріяв про велику сім'ю, хотів добудувати будинок. Із 2006 р. Борис служив у 301-му зенітному ракетному полку. Із 2009 р. обіймав посаду начальника штабу — заступника командира вертолітної ескадрильї у 12-й окремій бригаді армійської авіації. Був учасником АТО / ООС. Також брав участь у миротворчих місіях ООН. Із початку повномасштабної війни льотчик продовжував служити у складі своєї бригади та виконував складні завдання. Зокрема, взяв участь у спецоперації ГУР із прориву на «Азовсталь», під час якої загинув. 29 березня 2022 р. Бориса нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня. «Добрий, люблячий, чесний, уважний, організований, дбайливий, щирий, розумний, сміливий, сильний, усміхнений, позитивний, завжди готовий допомогти іншим…» — сказала про свого чоловіка дружина Ольга. Похований офіцер на Личаківському цвинтарі у м. Львів. Із найближчих рідних у Бориса залишилися дружина, донька, мама, брат і сестра. 23 серпня 2024 р. указом Президента України підполковнику Борису Горошку присвоїли звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка».Платформа пам'яті 'Меморіал'