Грубрін Борислав Леонідович (Калмик)

Солдат Борис Грубрін (позивний Калмик) загинув 10 липня 2022 р. у бою з окупантами поблизу с. Дементіївка на Харківщині. Воїну було 55 років. Борис родом із Києва. Закінчив Київський державний інститут фізичної культури. Разом із дружиною упродовж 11 років мав свій бізнес із надання послуг таксі. Потім займалися страхуванням. Чоловік був регіональним менеджером страхового брокера. У вільний час займався садівництвом, любив рибалити. Був активним учасником Революції гідності. З початку повномасштабної війни Борис волонтерив — вивозив людей із Бучі, Гостомеля, Ірпеня. А згодом приєднався до столичної 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Влітку його підрозділ відправили на Харківщину. «У нього двоє синів, обидва — інваліди з дитинства. Борис у свої 55 років мав би бути поруч із синами, але поклик серця — захищати свою Батьківщину — виявився сильнішим за сімейні обставини. Він сказав: «Якщо мої діти не можуть захищати нашу країну, то це повинен робити я, їхній батько». Десь на початку червня Боря, кремезний, сильний, сказав: «Все, друже, можеш розслабитись, у тебе тепер на все життя є особистий охоронець». А за місяць він загинув у бою. Глибока, добра людина. Він усе своє життя був бійцем і невтомним борцем за справедливість. Любив свій сад, в якому вирощував чудові смачнющі персики. А ще більше — свою родину. Дуже, дуже боляче... Для нас Борис назавжди залишиться героєм. Героєм, який віддав своє життя заради майбутнього, заради перемоги України та незалежності нашої країни. Слава Героям!» — розповів побратим Олександр із позивним Вадімич. «Він був дуже сміливим і справедливим. Любив свою сім'ю, був прекрасним батьком. Ще у нас є собака Кнопа — це його любов, він сам так казав, тому що Кнопа була завжди поруч із ним. Коли чоловік прощався, відправляючись на передову, дуже переживав, як вона за ним сумуватиме…» — поділилася дружина Алла. Через тривалі бої в тому районі Харківщини вивезти тіло Калмика вдалося лише через два місяці, у вересні. Поховали захисника на Лісовому цвинтарі у рідному Києві. Вдома на Бориса чекали дружина і двоє синів.