Logo site

Кириченко Данило Костянтинович (Бродяга)

20 жовтня 1996 – 20 квітня 2022
Луганська обл. – Донецька обл.
https://back.memorybook.org.ua/flags/ua.svg
Старший сержантСтарший сержант
Орден «За мужність» III ступеняОрден «За мужність» III ступеня

    • Біографія

      Кириченко Данило Костянтинович (позивний Бродяга) народився 20 жовтня 1996 р. у м. Луганськ, де й проживав до 2014 р. Після 9-го класу школи вступив на навчання до коледжу Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля та опановував професію IT-інженера. Будучи противником створення ЛНР, 17-річний юнак пішов воювати добровольцем, брав участь у війні на Сході України у складі батальйону «Айдар». Уже наступного року долучився до окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов», був гранатометником. У 2015 р. брав участь у боях за с. Широкине поблизу м. Маріуполь. Під час обстрілу позиції Данила було поранено: один уламок влучив йому в стегно, другий пошкодив ніс. Військовослужбовця забирали на гелікоптері до шпиталю у м. Дніпро. У мирному житті Данило був активним футбольним фанатом луганської «Зорі». На рубежі 2021–2022 рр. майже 9 місяців перебував із побратимами на Світлодарській дузі, де зосереджувалася лінія оборони на Донбасі до 24 лютого 2022 р. Там дістав друге поранення. Під час служби в «Азові» закінчив офіцерські та сержантські курси. Навчався у Донецькому національному університеті та мав на меті зростати по службі. Не бачив себе ніким іншим, окрім як військовим. Дружина згадує, що Данило завжди казав — я знайшов себе та своїх людей в «Азовському русі», й якщо б у нього таку можливість відібрали, він не знав би, що робити. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 р. Данило Кириченко перебував у м. Маріуполь. Незадовго до цього, передчуваючи вторгнення, він евакуював дружину та 1,5-річну донечку до м. Дніпро. Із побратимами вони їздили Маріуполем і виконували бойові завдання. Коли відійшли на «Азовсталь», також виїжджали до міста, працювали і поверталися до бункера. Загинув уночі 15 квітня 2022 р. На позиції «азовців» скинули авіабомбу, яка завалила підземні поверхи. Під час сну військовослужбовці перебували на -3 або на -6 поверсі. Загинуло щонайменше троє. Тіла Данила Кириченка та інших загиблих досі перебувають на непідконтрольній Україні території.

    • Військова служба

      Старший сержант

    • Місце поховання

      Ще не додано

    • Фото і відео

      Ще не додано

    • Україна пам'ятає

      Ще не додано

    • Спогади

      Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ять

    • Вшанування пам'яті

      Ще не додано

    • Публікації

      • Захисник Маріуполя, луганчанин Данило Кириченко, позивний Бродяга, загинув у квітні 2022 року. Він був бійцем полку «Азов». Йому було 25 років. Данило народився у Луганську. Був ультрасом луганського футбольного клубу «Зоря». Після окупації рідного міста пішов захищати Україну від російських окупантів, адже дуже хотів знову підняти український прапор у Луганську. Брав участь у боях за Широкине, де отримав поранення, потім отримав друге на Світлодарській дузі. За словами побратимів, Бродяга завжди першим рвався до бою, був дуже відданий товаришам та Україні. «Данило ще в досить юному віці потрапив на сектор, а з приходом «руського миру» до рідного Луганська в 2014 році, у віці 16 років без вагань пішов захищати Україну та свій дім зі зброю в руках, спочатку в Айдар, а потім в Азов», – написали на сторінці футбольного клубу «Зоря». Повномасштабне вторгнення росії Данило зустрів у Маріуполі, де жив і створив родину. За тиждень до цього він вивіз дружину та маленьку донечку з регіону. А сам залишився обороняти місто. «Я ще тоді сказала хлопцям, що, якщо вони дізнаються про загибель Данила раніше за мене, нехай скажуть відразу. Розуміла, що він буде в перших лавах – це не та людина, яка погодиться відступати. Не скажу, що йому було страшно, хоча мені здається, що страшно було в Маріуполі всім», – розповіла журналістам дружина Аліна. Дружина дізналася про загибель Данила 16 квітня 2022 року. «Було 14 квітня – шоста річниця початку наших відносин. Ми листувалися. Я побажала – хай хоча б ще стільки ж, якнайбільше часу ми змогли б провести разом. Ми сказали, що любимо одне одного, а потім зв'язок обірвався. Це було близько шостої вечора. На них скинули авіабомбу. Вона завалила підземні поверхи. Вони були на мінус третьому або шостому поверсі. Швидше за все це сталося в ніч з 14 на 15 квітня, коли хлопці спали. Їхні тіла змогли дістати з-під завалів через день. Я ще вірила, що він може бути живим, але 16 квітня мені остаточно підтвердили: він загинув, як і решта, хто з ним був. Я знаю про трьох убитих», – зазначила вона.
        Платформа пам'яті 'Меморіал'