Братаніч Данило Віталійович (Курт)

Військовослужбовець Даніїл Братаніч (позивний Курт) загинув 20 вересня 2022 р. під час оборони Донеччини. Боєць перебував на останньому чергуванні перед ротацією, коли ворог здійснив танковий обстріл позицій українських оборонців. Снаряд влучив прямо в окоп. Воїну навіки залишилось 23 роки. Даніїл народився в с. Кривачинці Хмельницької області. Навчався у Війтовецькому ліцеї. Потім закінчив технічний коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Працював барменом у ресторації, пізніше — менеджером на автозаправці. Хлопець любив малювати і мріяв стати майстром тату. У 2014 р. пройшов підготовку в «Азові», мріяв там служити. У 2022 р. це бажання здійснилося. З початком повномасштабного вторгнення Даніїл приєднався спершу до місцевої тероборони, а потім потрапив до лав полку «Азов». «Ще з 2014 р. Даня рвався до війська. Чоловік мій помер, і син залишився єдиним годувальником в сім'ї. Вступив до коледжу, вдень навчався, а ввечері працював, щоб нам допомагати. Там познайомився з Колею, який служив в «Азові». На добровільних засадах пройшов військову підготовку з «азовцями», а я дізналася про це лише в лютому 2022 р. Із перших днів повномасштабної війни Даня знову рвався до війська, хотів лише в «Азов». Спочатку вдень працював, а вночі чергував у теробороні. На початку березня нас із доньками відправив до Польщі, а наприкінці місяця подзвонив і сказав, що їде в Запоріжжя. Чотири місяці підготовки і навчання, а далі — бойові... Ми чекали лише заповітне «Набери». Я телефон з рук не випускала. Якось говорили по відеозв'язку, Даня сказав: «Мам, приїду скоро на ротацію, буду робити пропозицію Насті». Не вистачило кількох клятих годин… Тато Дані живе в росії, він із перших днів підтримував сина. Даня мріяв стати майстром тату. Багато його малюнків мають на собі його кохана, побратими, батько, двоюрідна сестра. Мій син пишався, що служив в «Азові». Це страшний біль… Завжди з усмішкою, мій Даня, моя гордість, наша гордість», — розповіла мама загиблого. Поховали захисника у с-щі Війтівці на Хмельниччині. У Війтовецькому ліцеї, де навчався Данило, встановили меморіальну дошку на його честь. Вдома на героя чекали бабуся, дідусь, мама Наталя, сестри Настя та Уля, кохана дівчина Настя.