- Укр
- Англ
Котенко Денис Валерійович (Шкіпер)
18 травня 1996 – 24 березня 2022Дніпропетровська обл. – Київська обл.
Біографія
Котенко Денис Валерійович народився 18 травня 1996 р. Керував Національним корпусом у м. Дніпро. Добровольцем ОЗСП «Азов» брав участь у боях за звільнення с. Широкине на Донеччині. У 2021–2022 рр. працював у пресслужбі Міністерства у справах ветеранів України. 24 лютого 2022 р., після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, знову став на захист Батьківщини у складі 3-го окремого батальйону УДА. Загинув 24 березня 2022 р. у боях за м. Київ. Похований 31 березня 2022 р. у м. Дніпро.Військова служба
СолдатЩе не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 25-річний Денис Котенко, позивний Шкіпер, загинув 24 березня 2022 року під час оборони Київської області від наступу окупантів. Захисник отримав смертельне поранення у бою в районі села Лук'янiвка. Денис народився у місті Дніпро на Дніпропетровщині. З дитинства обожнював книги. Захоплювався музикою, писав пісні. Навчався на історичному факультеті Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Був вболівальником футбольного клубу «Днiпро». У 2015 році 19-річний хлопець поїхав на війну. Брав участь в АТО у складі полку «Азов». Був у боях за Маріуполь та Широкине. Коли повернувся з війни, закінчив університет та планував здобути другу вищу освіту – журналіста. Очолив «Національний Корпус» у рідному місті, займався громадською діяльністю. Згодом переїхав до Києва та з 2021 року працював у Мiнiстерствi ветеранiв. У пресслужбі писав тексти, робив дописи в соцмережах, знімав та монтував відео, створював презентації й інфографіку. З початком повномасштабного вторгнення Шкіпер знову взяв до рук зброю та став на оборону Київщини разом із побратимами. Був у розрахунку протитанкового взводу ССО «Азов». «Наш світлий хлопець. Наш мужній Захисник. Наш найкращий, найталановитіший колега… Ми переживали, але, щоб не хвилювати його, жартували: «Ти ж броньований, ми знаємо», а Денис відповідав: «Та все добре!». Ми помстимося за тебе, Денисе! Земля буде горіти під ногами окупантів, а самі вони горітимуть у пеклі! Ми обіцяємо! Дякуємо тобі за все! Лети, наш мужній Воїне… Ти назавжди поруч із нами, у нашій пам'яті, у наших серцях», – написали у Мінветеранів. «Мiй рiдненький! Ти назавжди живий! Як жити без тебе?» – зазначила мама Тетяна Юріївна. Поховали захисника на Краснопільському кладовищі у рідному Дніпрі. У Дениса залишилися батьки, кохана дружина і син.Платформа пам'яті 'Меморіал'