Сокоринський Дмитро Борисович (Сакрам)

Майор Дмитро Сокоринський (позивний Сакрам) загинув 4 липня 2022 р. під час виконання бойового завдання біля с. Званівка на Донеччині. У червні офіцеру виповнилося 27 років. Дмитро народився і жив у м. Володимир Волинської області. Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Здобув кваліфікацію фахівця військового управління, офіцера військового управління тактичного рівня. Займався спортом. Мріяв подорожувати, але не встиг, оскільки присвятив життя війні. Після випуску молодий офіцер пішов служити до лав 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Пройшов шлях від командира роти до командира батальйону. Воював в ООС. За час служби неодноразово був відзначений командуванням нагородами. Під час повномасштабної війни Сакрам разом із побратимами продовжував боронити Україну від окупантів. «Мій коханий був дуже щирим, людяним і безмежно добрим. Постійно усміхався. У складних життєвих ситуаціях його усмішка рятувала всіх, хто був поруч. У нього не було безвихідних ситуацій… Він завжди знаходив вихід і приймав правильні рішення, тому з ним не було страшно. Війна безжальна… Вона прибрала з його лиця усмішку… А потім відібрала і його. Ми були дуже щасливі, шкода, що лише мить. Планів було, що вистачить прожити декілька життів, а скільки спільних нездійснених мрій… Найбільшою радістю є наша донечка Міланка. Діма дуже чекав на неї, але навіть не встиг потішитись, їй було лише 8 місяців, коли він загинув. Мій Діма все своє доросле життя був на війні, вона виховала його особистість, загартувала волю і зробила тим, ким він став. Офіцер з великої літери, його всі поважали, до його думки та військової інтуїції прислухалися і підлеглі, і командування. Діма був відповідальним і справедливим. Повномасштабне вторгнення почалося для нього на Житомирщині, де він проходив службу. Потім — Київщина, Миколаївщина. І аж до фатального Бахмута… Я всього і не знаю, розповідав мало, казав, все потім розповість, а потім його не стало… Він був справжнім! Кохаю безмежно. Сумую дуже-дуже сильно. Вірю, що ще зустрінемось», — розповіла дружина полеглого воїна Інна. Поховали героя на Алеї Слави Федорівського кладовища у рідному місті. Вдома на Дмитра чекали батьки, сестра, дружина і донька, яка народилася у 2021 р. Посмертно офіцер нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.